ДНЗ № 2 смт. Ясіня








Сторінка батьків

 

Дитячий садок: для чого він?

У дитячому садку зростаюча особистість установлює систематичні зв'язки з дорослими і однолітками за межами своєї сім'ї, залучається до різних видів діяльності, оволодіває системою цінностей.

Група дитячого садка має два основних джерела впливу &‐ це вихователь і самі діти.

Вихователь виступає насамперед джерелом пізнавальної інформації для дитини, моральних вимог, турботи про неї, підтримки і підкріплення її дій та вчинків. Приходить на допомогу, виявляє радість або занепокоєння з приводу її досягнень чи невдач.

Дитяча група — важливий чинник соціалізації зростаючої особистості. Вплив однолітка на дитину не менш значущий за роль дорослого у становленні малюка. Зокрема, зверніть увагу, як неоднаково реагує дитина на одне й те саме зауваження і за змістом, і за інтонацією, залежно від того, хто його висловлює — дорослий чи одноліток. За словами польського психолога Кемпінські, малюк зростає у двох площинах: майже вертикальній, де, з одного боку, перебуває недосяжний напівбог — Дорослий, і в горизонтальній площині, де, з другого боку — він рівноправний партнер-одноліток. Дитячий садок. Для чого він?

Незамінний вплив дитячого садка на самостійну активність дошкільника. Якщо сім'я опікується малюком, то дитячий садок значно більше довіряє йому, надає можливість виявляти власну ініціативу, незалежність, критичність.

Спілкування з дитиною вдома має низку особливостей. І найперше — це абсолютне розуміння батьками жестової мови дитини. За протягнутою дитячою рукою і певним відповідно інтонованим вигуком «У-у!» чи «М-м!» батьки чітко бачать потребу малюка і задовольняють її цілком. Наразі дитина росте з абсолютною впевненістю, що її розуміють. А мамині нарікання на те, що 1,5—2,5-річний малюк майже не говорить, розбиваються об її ж власну готовність зрозуміти свою дитину. Натомість спілкування дитини з вихователями вимагає від неї висловлення своїх бажань, потреб, невдоволення, ставлення до предметів, подій та людей за допомогою слів. Тому постійне спілкування з вихователями і однолітками сприяє розвитку в неї мовлення — важливого засобу взаємодії, основи соціальної поведінки. Щодень дитина удосконалює вміння висловлюватись грамотно, чітко, зрозуміло, виразно, вправляється у вияві мовленнєвих і комунікативних здібностей, засвоює визнані в групі норми поведінки.

Отже, головна перевага дошкільного навчального закладу — це можливість дитини щоденно повноцінно вільно спілкуватися з однолітками! В іграх з дітьми свого віку закладаються основи взаємодії з людьми, розвиваються вміння діяти разом, розуміти інших, допомагати і співчувати їм. Режим дня і дисципліна теж належать до переваг дитячого садка. Усі діти насправді дуже люблять порядок і режим, це батьки привчають їх до вільного плавання». Та й щоденні гарячі сніданки і обіди без домашнього печива, цукерок, сухариків з гамбургерами і жуйками підуть дитині лише на користь. Не секрет, що мами вельми рано привчають малят до фаст-фуду. Окрім цього, дитина, що пройшла через дитячий садок, легше адаптується до шкільного навчання, більше пристосована до умов навчання в школі, зокрема таких:

• працювати в групі, тобто в одному темпі, заданому дорослим;

• працювати за інструкцією дорослого;

• прийняти узагальнене ім'я «діти» і реагувати на нього;

• вміти налагоджувати стосунки з однолітками і дорослими тощо. Дошкільник, що йде у 1-й клас, оминаючи садок, частіше потерпає від зовнішньо заданих вимог до нього, його діяльності.

Любов батьківська — почуття дорогоцінне, але воно не може замінити собою педагогічного вміння і педагогічної підготовки, якої почасти батьки позбавлені.

 

 


 

 

ДОРОГОЮ ДО САДОЧКА

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні..

Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка (навіть якщо він розташований поруч з будинком чималою проблемою.

Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту?

Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу до дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих?

Беріть ініціативу у свої руки!

Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (і калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, і дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу. У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка-а-а. І зраділа квітка-а-а!» І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно — зате весело! Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна використовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Наприклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються:

навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте; восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.

Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад зелений, і називає предмети тільки ці кольору. За кілька днів — жовтий тощо. Словесний поєдинок.

За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.

Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показ як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування а й допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.                   

 

 


 

 

 

Фрагмент з книги «5 шляхів до серця дитини»

 

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас – дорослих – також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов – це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне – будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього – як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов’ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов – це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як  вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче – ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.

2. Вони поводять себе як діти.

3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4. Якщо ми виконуємо свої  батьківські обов’язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся – вимоги надто високі». А в результаті – невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше – ЛЮБИТИ!

Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність – синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір’ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров’я, це:

• дотик;

• ласкаві слова;

• ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших – є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама – це не одне й теж саме.

Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» – в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся – це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

1)   дотик;

2)   слова заохочення;

3)   час;

4)   подарунки;

5)   допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам’ятати, що до п’яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам’ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м’яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би…», «Може зробиш…», «Мені було б приємно, коли ти…». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу – своїй дитині.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам’ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити її – хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов’язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне – придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

Допомагати дітям – не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

 


 

10 «золотих правил» виховання щасливих дітей

 

Правило1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче 

Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову. 

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле або комп’ютереманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі. 

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю . Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато – мама цілуються – це сімейний ритуал. 

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко бути вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд. 

Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки. 

Правили 9. Привчайте дитину до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.

 


 

Малюнок дитини: як пізнати малюка краще

 

Будь-яке дитя, навіть саме непосидюче , час від часу проявляє бажання щось намалювати. Скористайтеся моментом і попросіть дитину намалювати дерево. Будь-яке дерево, яке йому подобається. Як правило, у малюка  4-7 років (а саме на цей вік розрахований тест) подібне завдання не викликає особливих труднощів. Надайте всі необхідні матеріали для маленького художника і спокійно, не даючи порад і не поправляючи малюнок, діждіться результатів. А закінчений малюнок допоможе вам зрозуміти приховані особливості, страхи, сумніви, риси вдачі вашого малюка, міру емоційності і фантазії вашого маляти.

Намалювали? Тепер хай ваш художник займеться чимось ще (не забудьте його похвалити!), а ви уважно вивчіть малюнок. Дуже важливе перше враження: які емоції він у вас викликає - смуток, веселість, спокій, похмурий настрій, відчуття чогось енергійного або, навпаки, апатичного; чи відповідає він реальності або змальовано щось нестандартне; малюнок яскравий, живий або блідий, однотонний, похмурий? Постарайтеся, аби ваша перша оцінка була максимально адекватною, не варто ідеалізувати вашу дитину або, навпаки бути надмірно критичними.

Тепер зверніть увагу на колір малюнка. Він передає внутрішній настрій дитяти, його емоційне благополуччя. Якщо ваше маля використовувало один простий олівець і відмовилося від кольору взагалі, то це свідчить про досить низький інтелектуальний рівень. Інколи це може означати поганий настрій, але подібна мотивація зустрічається рідко. Дитина використовує похмурі кольори найчастіше, коли  вона явно емоційно пригнічена, володіє малим творчим потенціалом і, ймовірно, має проблеми з пам'яттю... Не виключено, втім, що малюк  просто не хотів в даний момент малювати, або тема дерева його не зацікавила і він лише піддався на ваші домовленості... Якщо ваше дитя використовувало стандартні для даної теми кольори, то це говорить про нормальний рівень його інтелектуального і загального розвитку, про адекватне, реалістичне сприйняття предметів і людей. У такого дитяти, як правило, однаковою мірою розвинене абстрактне і логічне мислення. Якщо ж перед вами дерево, забарвлене в нестандартні кольори, то це говорить про оригінальне мислення і буйну фантазію. Інтелектуальний рівень такого «авангардиста» зазвичай досить високий.

Перейдемо від загального враження до деталей, вони, як ви здогадуєтеся, несуть дуже багато інформації. І почнемо з найважливішої деталі, яку діти малюють в першу чергу, - із ствола. Він символізує внутрішній стержень дитини, його особовий потенціал. Ствол прямої, рівної, правильної форми говорить про те, що людина упевнена в собі, спокійна, розсудлива, наполеглива. Правда, можуть бути проблеми із спілкуванням з однолітками, але лише на перших порах, зазвичай такі діти швидко адаптуються до нових умов і стосунків. Якщо ваш художник намалював підставу ствола, розширену вліво, то він - мрійливий інтроверт, боязкий і нерішучий, не варто шукати у нього лідерських схильностей. Підстава ствола, розширена управо, свідчить про надмірну розсудливість, завзятість, навіть упертість, про уміння добиватися бажаного. Таке дитя не орієнтується на думку тих, що оточують, він руховий, активний і збудливий, швидко перемикається з однієї гри або заняття на інше. Змусити його прибрати іграшки після гри - проблема. Ствол закритий зверху - імпульсивність, несформованість абстрактного мислення, досить низькому інтелектуальному рівні. Округла і розширена в обоє сторони підстава говорить про грунтовність, повільність, відповідальність і надійність. Але при цьому, майже напевно, у такої дитини є проблеми з самооцінкою.

Тепер звернемо увагу на гілки. На думку психологів, їх форма говорить про відношення дитини з навколишнім світом, з однолітками. Гілки у вигляді паралельних ліній говорять про постійність, оптимізм, життєву активність. Лінії гілок, що розходяться до кінців, - експансія, авантюризм, висока зарозумілість, бажання самостверджуватися не завжди мирною дорогою. Викривлені гілки - схильність чужому впливу, страх виділитися серед ровесників, відповідно - невпевненість в собі. Гілки опущені вниз говорять про натуру меланхолійну, здатною на глибокі відчуття, з багатою фантазією. Гілки спрямовані вверх - схильність до лідерства, відсутність страху ( у тому числі і розумного), авантюризм. Якщо ваш маленький художник виділив на малюнку лише одну гілку - те він володіє нестандартним мисленням, неабиякою долею фантазії, є натурою творчою, здатною на імпровізації (не лише в малюнках).

Тепер предметом нашого дослідження буде сама крона дерева. Вона говорить про загальний енергетичний потенціал вашого дитяти. Якщо крона схожа на хмару, то це свідчить про високий рівень самоконтролю, обережності, ретельності в справах. Крона-круг - спокій, самодостатність, можливо - егоцентризм. Крона із завитками говорить нам про життєрадісність, багатий енергетичний потенціал, відчуття гумору. Крона з карлючками або заштрихована - тривожність, напруженість, нерішучість, невміння зосередитися, схильність чужому впливу.

Коріння дерев діти цього віку зазвичай не малюють, оскільки їх не видно. Але якщо вже вони з'явилися на малюнку, до того ж ви бачите чітко проведену лінію землі, то ваш малюк зараз чимось дуже стривожений, стурбований, відчуває себе незахищеним, потребує вашого кохання і підтримки. Якщо деревце вписане в деякий пейзаж, то, з одного боку, це може говорити про багату фантазію і творчий потенціал маляти, але, з іншої - про його глибоку невпевненість в собі, страху розкритися, ранимій і хворобливій самолюбивості. Якщо дерево прикрашене плодами, гніздами, кольорами, птицями, то вся ця пишність відображає багатий енергетичний потенціал дитяти, оптимізм, творчий нестандартний початок. В той же час, подібні прикраси можуть говорити нам про пихатість, егоцентризм, розбещеність, потребу в постійній порції визнання, схвалення.

І, нарешті, при аналізі малюнка слід звернути увагу на те, як дитя виводить лінії, оформляє контур, прикрашає деталі. Слабкі, нерівні, пунктирні лінії говорять про характер імпульсивний, нерівний, залежний. Так зазвичай малює ранимий, такий, що тонко відчуває емоції інших людей (а, отже, украй ранимий) малюк. Штрихування усередині ствола - тривожність (швидше за все, по якомусь конкретному приводу), невпевненість, закритість. Відтворення малюнка кори, як правило, хороший знак, що говорить про спостережливість, допитливість і критичність розуму, досить високий інтелектуальний рівень.

Ось ті основні критерії, які у поєднанні з вашою спостережливістю і інтуїцією дозволять вам більше дізнатися про свою дитину. Лише не варто усаджувати його за малювання дерева насильно або шляхом довгих домовленостей - результат може бути  недостовірним 

 


 

Відпочинок. Купальний сезон.

 

 

33 способи виховати хорошу дитину

 

Чарівне слово

 

Навчіть дитину деяких "чарівних слів" - "дякую", "будь ласка", "вибачте". І коли б дитина не говорила їх, намагайтеся швидко і ввічливо виконувати всі її прохання (в міру можливостей). 

 

 

Чай у двох.

 

Організуйте вечірній чай з вашою дитиною. Порадьте їй запросити на чай улюблені іграшки. А потім зробіть так, щоб всі за столом дотримувалися правил ввічливості.

 

Обніміть дитину!

 

Поплескування по плечах або обійми доречні у тих випадках, коли дитина ввічлива з кимось - це дуже важливо.

 

Домашні тварини і дитина.

 

Обов'язково привчайте дитину доглядати домашніх тварин: купівля корму, прогуянка, розчісування, витирання лап, чистка клітки. 

 

Політика чесності.

 

Завжди давайте чесну відповідь на запитання дитини.

 

Нагороджуйте інших.

 

Коли зустрічаєте ввічливих і доброзичливих людей, похваліть їх за доброту.

 

Розмови на подушці.

 

Кожний вечір, коли вкладаєте дитину у ліжко, запитайте її: "Яка частина дня була найкращою?" або "Яка частина дня була найважчою?", потім уважно вислухайте, що скаже вам дитина, не перебиваючи її, не даючи ніяких настанов.

 

Переможцем став...

 

Кожний тиждень видавайте "нагороду найбільш турботливому". Вручайте її тому, хто був найдобрішим, найввічливішим.

 

Гра "якщо..., то".

 

Якщо хтось з гостей повинен невдовзі прийти до вас додому, можна зіграти в гру "якщо ..., то". Це гра допоможе дитині краще зустріти гостя. Ви уявляєте собі частину "якщо.."."', "Якщо Оленці подобаються кольорові олівці...", дитина уявляє собі частину "то", "то ми будемо розмальовувати картинки".

 

"Який ти?"

 

Вказуйте дитині на її емоції. Це допоможе їй визначити себе та інших: "Ти виглядаєш розлюченою", або "ця маленька дівчинка виглядає такою самотньою".

 

Ставте мету.

 

Допомагайте дитині діяти відповідно до конкретної мети, наприклад, складати гроші на конкретну іграшку або прочитати конкретну книгу, конкретну кількість книг. 

 

Очі в очі.

 

Привчайте дитину дивитися в очі співбесіднику, пояснюючи їй, наскільки це неприємно, коли людина відволікається під час розмови.

 

Підказуйте.

 

Якщо хтось вітається з вашою дитиною, а вона не відповідає, допоможіть їй знайти потрібні слова: "Ганно, піди і скажи Дмитру Івановичу "Доброго дня".

 

Хваліть за доброту.

 

Звертайте увагу на кожний прояв доброзичливості: "Ти молодець, що допомогла своїй сестрі".

 

Сваріть  чесно.

 

Уникайте приниження і зневажливих зауважень. Намагайтеся знайти компроміс і припиніть суперечку.

 

Не обманюйте.

 

Якщо дитина зрозуміла, що ви обманюєте, не намагайтеся говорити неправду далі. Визнайте свою помилку: "Так, у нас справді залишилось печиво, але я не можу дати його тобі до обіду."

 

Руки геть.

 

У жодному випадку не бийте дитину, яка буває надто агресивною, скеровуйте її в спеціальне місце "для охолодження".

 

Приховані знаки уваги.

 

Зробіть своїй дитині щось приємне, але так, щоб це було для неї несподіванкою.

 

Справжній друг.

 

Візьміть дитину з собою, коли маєте намір провідати чи допомогти комусь із своїх друзів. Поясніть при цьому, як приємно допомогти комусь. 

 

Спочатку запитайте.

 

Спочатку запитайте дозволу, перш ніж скористатися чимось чи викинути щось, що належить вашій дитині.

 

Обговорюйте ситуацію.

 

Якщо чиясь дитина надворі чи у дитячому садку плаче, зверніть на це увагу своєї дитини. Запитайте її: "Як ти вважаєш, що вона відчуває зараз?", "Як ти вважаєш, що зробило її такою засмученою?".

 

Добрий приклад.

 

Частіше згадуйте в розмові з дитиною про людей з нашого оточення, які роблять добрі справи.

 

Поклади на місце.

 

Якщо ваша дитина взяла без дозволу чужу іграшку, поясніть їй, чому так не можна робити, і наполягайте, щоб вона віднесла її назад.

 

Боротьба з брутальністю.

 

Придумайте якийсь вислів,  який говоритимете, коли хтось з членів вашої родини буде лихословити. Потрібно намагатися знайти більш спокійний спосіб висловлювати свої почуття.

 

Обмін ролями.

 

Дайте вашій дитині можливість відчути себе на місці іншої людини. Запропонуйте їй на 10-15 хвилин роль одного з батьків (тата, мами), а собі візьміть роль дитини. 

 

Дотримуйтесь чистоти.

 

Якщо ви, гуляючи з дитиною парком чи лісом, побачили сміття - підберіть й віднесіть в урну чи якесь призначене для викидання сміття місце. Ні ви, ні дитина не повинні смітити на вулиці.

 

Допоможіть "Зберегти обличчя".

 

Якщо ви помітили , що дитина каже неправду, стримуйте свій гнів і нагадайте, як важливо говорити правду. Потім дайте їй ще один шанс. І якщо дитина скаже правду, не карайте її. 

 

Причина і наслідки.

 

По можливості дайте дитині відчути наслідки своїх помилок: "Якщо залишиш велосипед під дощем, він заржавіє".

 

Заохочуйте до чесності.

 

Дайте дитині зрозуміти, що чинити чесно завжди важко, тому заохочуйте

 

її до правдивості.

 

Ніколи не порушуйте обіцянок.

 

Ніколи не обіцяйте дитині нагороди і не лякайте покаранням, які ви не

 

зможете дати і виконати.

 

"Лавочка для забіяк"

 

Поставте вдома стільці у вигляді "лавочки для забіяк". Якщо двоє дітей побилися, посадіть їх на цю "лавочку", де вони повинні залишатися доти, поки кожний з них не пояснить, в чому він був неправий.

 

Коробка "Руки геть".

 

Аби не виникало "боротьби" за іграшки, дитина мусить мати особисту коробку для іграшок, нехай у неї виявиться бажання поділитися своїми іграшками з іншими дітьми.

 

Самостійність і допомога.

Дайте зрозуміти, що ви не збираєтесь робити за дитину завдання, але допоможете.

 


 

Вплив ЗМІ на розвиток дитини - дошкільника

 

Інформаційна епоха диктує свої закони і висуває свої вимоги. ЗМІ супроводжують життя не тільки дорослих, а і дітей. Телевізор, комп'ютер, відео давно і міцно ввійшли у життя дитини, починаючи з перших років їх існування. У багатьох сім'ях, як тільки дитина навчиться сидіти, її саджають перед екраном, що заміняє живе спілкування з близькими, бабусині казки, мамині колискові, татові потішки. Сидіння перед екраном цілком усіх улаштовує, а особливо батьків: малюк не плаче, нічого не просить,"не бешкетує, безпечно поводиться і в той же час отримує враження, дізнається щось нове. Купляючи малюкові відеокасети, диски, комп'ютерні ігри, батьки, безумовно, піклуються про його розвиток і намагаються зайняти його цікавою справою. Але якщо дорослі не братимуть активної участі у спільному перегляді телепередач і комп'ютерних іграх, це; може призвести до сумних наслідків, і не тільки для здоров'я дитини (про порушення зору, осанки, дефіцит рухів сказано багато), але і для її психічного розвитку. Лікарі-гігієністи свідчать, що більшість дошкільнят дивляться телевізор без правильного вибору, від 40 хв. до 2 годин на день, тобто до 14 годин на тиждень. Таким чином, перегляд телепередач щодня формує у дітей звичку проводити щовечора біля екрану, якою не була б передача. Один із найнегативніших наслідків такого «телевізійного та комп'ютерного» життя є відставання у розвитку дитини. В останні роки батьки, педагоги все частіше згадують про цю проблему: діти пізніше починають говорити, мало і погано розмовляють, їх мовлення бідне і примітивне. Здається, що дитина сидить біля екрану, постійно чує мовлення і зайнята достатньо цікавою справою. Але мовлення - це не повторення чужих слів та їх запам'ятовування. Опанування мовлення в ранньому віці відбувається в живому спілкуванні, коли малюк не тільки слухає, але й відповідає на спілкування, при цьому беручи участь у розмові своїми рухами, думками і почуттями. Отже, відбувається пасивний інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток. Інформація подається в готовому вигляді, вона не потребує уяви і аналізу. Більшість батьків помічають, що діти не хочуть, щоб їм читали книжки, вони виявляють бажання переглядати казки на відео. У результаті не відбувається обговорення казки, у дитини не розвивається бажання самостійно навчитись читати. Згодом це дуже негативно дасться взнаки під час вступу дитини до школи. Не можна не забувати про особливу чуттєвість дітей і здатність дитячої психіки до навіювання. Почуття страху, небезпеки виникають у дитини після перегляду кадрів із насиллям, війною, убивством. Дорослий може не помітити змін у поведінці дитини, але страхітливі образи та звуки можуть хвилювати ЇЇ у вигляді снів, підвищеної тривожності чи невротичних симптомів. Потрібно також звернути увагу на ефект звички агресивної поведінки. Постійний перегляд сцен насилля притупляє емоційні почуття дітей, вони звикають до жорстокості, черствіють до людського болю. Якщо через кожні 15 хв. на екрані транслюється насилля, то через певний час дитина починає сприймати це як норму. Деякі психологи вважають, що на цьому етапі починає формуватись сценарій агресивної поведінки. Потрапляючи у соціум, дитина пригадує той спосіб агресії, яку вона спостерігала на екрані, і починає діяти так само. Спостереження X. Хекхаузена довели, що діти, які в сім'ї часто зазнають насилля, улюбленими передачами обирають ті, в яких присутнє насилля, а улюбленими героями вважають найагресивніших. Наприкінці зупинимось на впливі реклами на психіку дитини. У дитини дошкільного віку психіка особливо вразлива до яскравих образів, їх швидкої зміни, мерехтіння тощо. Однак, постійний перегляд реклами формує у дитини психологічну залежність, що виникає в результаті штучного стимулювання та збудливості нервової системи. Ефект мерехтіння відеокадрів може призвести дисгармонії мозкових ритмів, їх збою. Згадане вище не означає потребу виключити з життя дітей ЗМІ. Це неможливо та й несуттєво. Адже існує багато телепередач та комп'ютерних ігор, що є енциклопедією моральності та знань про навколишній світ. Але підключати дітей до такої інформаційної техніки можна тільки тоді, коли вони готові використовувати її за призначенням, коли вона стане для них засобом отримання потрібної інформації, а не повновладним господарем їхніх душ.

· Не піддавайтесь спокусі полегшити собі життя, посадивши малюка перед телевізором, а самим зайнятись справами. Пам'ятайте, що психіка дитини формується тільки у спільній діяльності з дорослим. Чітко регламентуйте перегляд дитиною телепрограм, роботи за комп'ютером. Максимальна кількість часу біля екрану не повинна перевищувати від 15-20 хвилин до 1 години на день (біля комп'ютера - не більше ніж 12 ХВИЛИН) для старших дошкільнят.

· Намагайтесь не дозволяти дитині переглядати рекламу, а також художні фільми, що орієнтовані на дорослу аудиторію. Намагайтесь стежити за змістовністю та художністю дитячих програм, щоб виключити низькопробну відео - і телепродукцію

· Обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів, використаних комп'ютерних ігор. Важливо зрозуміти, що дитина думає, відчуває, як вона вчинила б у тій чи іншій ситуації. Навчіть дитину аналізувати, оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей.

· Після обговорення можна запропонувати малюкові намалювати героїв фільму, гри чи зліпити їх із пластиліну тощо. При цьому важливо звернути увагу на зображення емоцій героїв.

· Для дітей старшого дошкільного віку можна організувати гру «Режисери-мультиплікатори»: придумати і намалювати серію малюнків для нового фільму або продовжити улюблений фільм або гру.

Таким чином, пам'ятаючи про значну роль ЗМІ у житті кожної людини, слід  пам'ятати про ту відповідальність, що покладена на дорослих: зробити все можливе, щоб не допустити негативного впливу інформаційного потоку на психіку дитини.

 


 

Рекомендації батькам

 

з підготовки дітей

 

до дитячого садка

 

 

 

·       Зверніть увагу на домашній режим харчування та сну й потроху наближайте його до того режиму, що буде у дитячому садку.

 

·       Поступово формуйте навички спілкування дитини з однолітками: гуляйте з ним на ділянці дитячого садка, залучайте до спільної діяльності з іншими дітьми.

 

·       Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.

 

·       Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.

 

·       Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило – восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.

 

·       Докладно розповідайте дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності вона робитиме. Чим докладнішою буде ваша розповідь, і чим частіше ви будете її повторювати, тим спокійніше й впевненіше почуватиметься ваш малюк, коли піде у дошкільний заклад.

 

·       Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності дитини та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячогосадка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересомдосліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.

 

·       Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.

 

·       Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості й плани.

 

·       Переконайтеся у тім, що вашій родині дитячий садок необхідний саме зараз. Будь-які ваші коливання дитина використовуватиме для того, щоб протистояти відвідуванню дитячого садка. Легше й швидше звикають діти, батьки яких не мають альтернативи дошкільному закладу.

 

·       Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтеся з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку. Чим ближчими будуть ваші стосунки з вихователями, іншими батьками та їхніми дітьми, тим простіше буде звикнути вашій дитині.

 

·       У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дошкільного закладу і його працівників. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком.

 

·       Приблизно за тиждень до першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

 

 


 

Як стати авторитетом для дитини?

 

Напевно, ті люди, які вже встигли отримати горде звання «мама» чи «тато» встигли зрозуміти, що називатися батьками набагато простіше, ніж бути ними насправді. Коли вас хтось називає мамою, він робить це не за те, що у вас престижна посада на роботі, звання по службі або мільярди на банківських рахунках. Мамою і папою називаються самі близькі люди, які з самого народження і до кінця днів знаходяться поруч, підтримують і допомагають, розуміють і люблять всупереч всьому. Мамою і татом називаються ті, хто знає і розуміє, як стати для дитини прикладом і авторитетом. 

 

 

Принаймні, так повинно бути в нормальних сім'ях. Не будемо зараз говорити про те, що неблагополучні сім'ї та їх діти позбавлені подібної ніжності і романтики почуттів. Зупинимося на тих, хто все ж народив дитину для того, щоб зробити з нього справжнього чоловіка, який займе достоянное місце в суспільстві і буде радувати батьків. Щоб зробити справжньої людини з поки ще маленькою кричущої в ліжечку дівчатка або бігає по квартирі активного хлопчаки, доведеться постаратися. Головним відправним пунктом у вихованні синів і дочок є показання власного прикладу у всьому: не тільки в поведінці, але і в стосунках, в розязиці, захоплення та уподобання, дружбу і кохання. При цьому не можна сказати, що дитині слід показувати і демонструвати виключно позитивні емоції і риси людей, щоб бути прикладом і авторитетом. Його все одно не вбережеш від негативу і людей, які за певними правилами не відповідають поняттю «вихований», «порядна». Важливо вміти показати дитині, як поводитися з такими людьми, чого робити не слід, від чого варто берегтися і уникати, іншими словами, ви повинні знати, як стати для дитини джерелом відповіді на всі його запитання. 


Отже, збираємо всю силу волі в кулак і починаємо подавати приклад. Приклад буде заснований на вашому особистому вихованні, ви згодні? Не можна виховати дітей з загальним нормам і принципам. Немає, існують, звичайно, моральні норми, але вони іноді відрізняються від тих, які протягом багатьох десятиліть склалися у вашій родині, в сім'ї ваших батьків, які виховали вас у свою чергу і т.д. Виховувати по сформованим для вас традиціям потрібно, і це правильно. Однак при цьому необхідно показати дитині, що чужі інтереси теж присутні в цьому житті, вони вимагають поваги, як і будь-чиї інші, як і свої власні. Найменший поки що член вашої родини зможе вирости «великою людиною», яким будуть цікаві і чужу думку, і чужі погляди, однак не на шкоду своїм власним. Дайте йому базові поняття, а не приймайте за нього всі рішення. Надсилайте на потрібний, правильний, на вашу думку, шлях, але не ведіть до кінця. Покажіть приклад і в прояві самостійності. Вона вкрай важлива в житті дорослої людини, у тому числі і для того, щоб для інших бути прикладом і авторитетом. 

Літературні видання рясніють порадами щодо правильного виховання і щодо того, як стати для своїх дітей взірцем у всьому. І при цьому, прочитавши одну книгу, можна знайти масу протиріч з цього ж питання в іншій книзі. Навіть думки батьків щодо виховання різні. А все тому, що кожен батько може судити тільки на підставі власної індивідуальності дитини, її особистості, її характеру та поведінки, а отже, способів і підходів до його виховання. Правильно, діти різні і володіють різними характерами. А основною книгою, на правилах поведінки якій сходяться думки всіх авторів, є Біблія, хоча деякі батьки самі приймають рішення, слідувати її заповідей чи ні. Отже, тим самим показують приклад дітям. 



 

У питаннях копіювання поведінки і манер власних батьків маленькі діти набагато кмітливим. І цим треба вміти скористатися! Переймати зразок поведінки своїх батьків дитина навчиться дуже швидко, якщо ви будете вести себе ненав'язливо, не акцентуючи увагу на тому, що намагаєтесь саме для нього бути яскравим прикладом і авторитетом. Діти все відчувають, і якщо його викриють вас у тому, що ви намагаєтеся його сформувати, недооцінюючи його самостійність, то можна отримати абсолютно протилежний ефект від виховання. 
Поки ви є неповторним лідером для сина чи доньки, користуйтеся. Вони бачать, де і в якій обстановці ви посміхаєтеся і радієте, де мовчіть і засмучуєтеся. Насправді, дуже страшно, коли ви покажете дитині приклад у власній необов'язковості. Давши обіцянку, намагайтесь виконати його будь-якою ціною! Особливо, якщо обіцянку дано самій дитині. Так ви ще зможете і підвищити собі рейтинг перед власною дитиною. Хіба вам не потрібна слава надійного людини? Хіба не про це ви думали, як стати для дитини справжнім прикладом для наслідування? 

Останнє, про що варто пам'ятати, це спільне проведення часу з дитиною в будь-якій ситуації. Не варто займатися самостійно своїми проблемами, залишаючи дитину одну з іграшками. Адже вони не замінять улюбленого тата чи маму. До того ж, дитина формує думку щодо того, як спілкуються люди, як ведуть себе в компанії, що таке нормальні відносини. Втративши цей момент, ви не зможете потім пояснити словами, чому потрібно грати з іншими дітьми і спілкуватися з людьми саме так. 
Ви можете бути авторитетом для дитини не тільки в дитячому віці, але і в юності, і в зрілому віці. Заслужити повагу на все життя можна, тільки для цього доведеться не відсидітися, торопя час і події, а брати участь у всьому, що стосується вашої дитини. Турботливі батьки завжди зможуть виділити час для самих маленьких в сім'ї, не вважаючи їх справи незначними і несерйозними. Час, який можна провести з маленькою дитиною, швидко йде, причому безповоротно. Цінуйте його саме зараз!

 


 

Практичні рекомендації для підготовки дитини до школи

 

 

Останнім часом вимоги до рівня підготовленості дитини до школи значно зросли. Обумовлено це явище, насамперед, ускладнилася програмою шкільного навчання. На сьогоднішній день існує безліч різних варіантів підготовки дитини до школи: спеціальні заняття, організовані в дитячому садочку, який відвідує дитина; дошкільні гімназії (організовані, як правило, на базі навчального закладу); всілякі дитячі центри; клуби творчого розвитку; приватні репетитори. Деякі батьки вважають за краще займатися з дитиною самостійно. Який спосіб краще?

По-перше, слід враховувати, що в підготовці до школи важливі не тільки базові знання, якими володіє Ваша дитина; величезну роль в успішній адаптації малюка грають психологічні чинники, такі, як: мотивація, внутрішня позиція школяра, соціалізація. Часто батьки несвідомо формують у дитини невірну навчальну мотивацію, що може призвести до труднощів у подальшому навчанні. Наприклад, не варто говорити дитині, що «В школу ходять, щоб отримувати п'ятірки» або «У школі буде весело, ти будеш постійно грати з друзями» і т.д. Дані висловлювання породжують помилкові уявлення, які можуть перешкодити дітям правильно ставитися до процесу навчання. Зрозуміло, сухий формулювання про те, що «В школу ходять для того, щоб вчитися» також недостатньо. Інтерес до пізнання нового потрібно формувати поступово, ще до безпосередньої підготовки дитини до школи. Поряд з відвідуванням балету, дитячих вистав, виставок, які розвивають творчість та естетичне сприйняття, слід приділяти увагу і розвитку природничонаукових знань дитини: ходити в обсерваторію, дивитися документальне кіно про живу природу і т.д.

Для того, щоб Ваша дитина успішно адаптувався до школи, необхідно відвідування спеціальних підготовчих занять у дитячій групі: в першу чергу, це потрібно для соціалізації дитини (особливо, якщо дитина не ходила в дитячий сад). У грі, яка є в дошкільному віці провідною діяльністю, формуються базові комунікативні та соціальні навички, що допомагають у подальшому навчанні. Для того, щоб малюк відчував себе більш впевнено в перші шкільні дні, хорошим варіантом є підготовка на базі того освітнього закладу, в якому навчатиметься Ваша дитина. Так, малюк познайомиться зі своїми майбутніми вчителями (адже заняття в школі ведуть, як правило, вчителі початкових класів, педагоги-психологи та вчителі-логопеди), дізнається своїх майбутніх однокласників, поступово буде звикати до шкільного розпорядку. Крім того, підготовчі заняття на базі школи будуть проводитися згідно програми, реалізованої в даному освітньому установі (варто прийняти до уваги, що в кожній школі здійснюються різні освітні програми, відповідно, вимоги до підготовленості дітей розрізняються). Як правило, заняття на базі школи тривають на протязі року, тому до закінчення підготовчого курсу шкільні стіни стануть для Вашого малюка «рідними», що знизить рівень тривожності і підвищить мотивацію.

Таким чином, варіант підготовки на базі школи є найбільш вдалим з точки зору пізнавальної, і психологічної адаптації.

Другий варіант, який можна в даному випадку порекомендувати, це - підготовчі заняття в дитячому садку (якщо дитина ходить в дитячий сад). Однак тут є свої нюанси: наприклад, на таких заняттях не реалізується підготовка за відповідною шкільній програмі (адже малюки в майбутньому підуть в різні школи).

Зараз широке розповсюдження отримали всілякі підготовчі курси в різних дитячих центрах. На перший погляд, програма занять там досить насичена: часто крім базових дисциплін там пропонуються всі види танців, йога, дитячий масаж і т.д. Таким чином, у подібних установах надається великий набір занять, не мають ніякого відношення до підготовки дитини до школи. Незважаючи на блискучі пропозиції і гарантований високий рівень підготовленості, записувати дитину на подібні заняття не рекомендується по двом основним причинам: по-перше, у приватних дитячих центрах заняття проводяться, як правило, самостійним методичним розробкам (тобто, отримані Вашим малюком знання можуть не відповідати вимогам обраної Вами школи); по-друге, в приватних центрах, на жаль, приділяють мало уваги кваліфікації педагогів (часто це студенти 4-го або 5-го курсу). У зв'язку з цим якість підготовки в даних установах вельми сумнівне. Але якщо Ви все ж вирішите записати дитину на підготовчі заняття в дитячому центрі, то віддавайте перевагу державним, а не приватним організаціям.

Якщо Ви все ж таки віддаєте перевагу приватного репетитора, то варто запросити викладача з тієї школи, в якій навчатиметься Ваша дитина. Цей фахівець зможе запропонувати якісну підготовку виходячи з реалізується в школі освітньої програми.

Тим не менш, не варто забувати, що всі знання, отримані на підготовчих заняттях, необхідно повторювати в домашніх умовах з метою глибокого засвоєння матеріалу.

Які базові знання, якими повинен володіти майбутній першокласник?

1. Рахувати від 0 до 10 (і в зворотному порядку).

Слід зазначити, що дитина повинна не просто «визубрити» ці цифри: він повинен вміти застосовувати рахунок на практиці, тобто, співвідносити число і предмет (наприклад, можна запропонувати дитині порахувати кількість ґудзиків на одязі; попросити малюка розставити стільки тарілок на столі, скільки людина буде обідати тощо). Таким чином, процес рахунку повинен бути усвідомленим.

2. Здійснювати найпростіші математичні операції в межах 10 (складати, віднімати).

3. Знати назви основних геометричних фігур (коло, квадрат, прямокутник, овал, трикутник, ромб) і вміти їх відтворити.

4. Знати букви алфавіту.

У деяких освітніх установах потрібно, щоб діти вміли читати ще до приходу в 1-ий клас. На практиці це призводить до того, що діти читають, але читають неправильно. В нашій школі достатньо, щоб дитина просто знав букви.

Так як провідною діяльністю для дошкільника є ігрова, то найкраще процес навчання відбувається в грі. Наприклад, можна запропонувати дитині виліпити букву з різнокольорового пластиліну (щоб малюк міг вивчити форму літери); потім попросити майбутнього першокласника припустити, яка ця буква на смак? де вона живе і т.д. Таким чином, за допомогою асоціацій відбувається більш глибоке засвоєння досліджуваного матеріалу. При цьому заняття для малюка буде цікавим і захоплюючим.

5. Знати казки, вірші, приказки, загадки.

Слід зазначити, що, незважаючи на домінуюче становище комп'ютера в сучасному світі величезне значення для інтелектуального розвитку дитини має читання. Спілкування малюка з справжньої, а не електронною книгою відіграє значиму роль у формуванні його внутрішнього світу.

6. Мати базові уявлення про природні явища, місяці і пори року, днями тижня.

7. Мати базові просторові уявлення (право/ліво, верх/низ).

У домашній обстановці можна попросити дитину покласти праву руку на ліве вухо, а ліву руку - на праве коліно і т.д. Гуляючи по місту, можна запропонувати майбутньому першокласнику описати те, що знаходиться праворуч від нього, ліворуч від мами, позаду магазину і т.д.

8. Вміти копіювати з зразка (діяти за зразком).

Можна намалювати в картатій зошити візерунок і попросити дитину його продовжити.

9. Вміти класифікувати, узагальнювати, відкидати зайве.

Можна запропонувати дитині назвати одним словом: «яблуко, груша, апельсин, зливу»; попросити малюка виключити зайве: «сукню, пальто, чоботи, штани». В обох випадках слід попросити пояснити свою відповідь.

Слід поступово привчати майбутнього першокласника до самостійності: просити допомогти накрити на стіл, прибрати в кімнаті, застелити постіль і т.д. В даний період дуже важливо дотримувати режим дня, щоб Ваш малюк звикав лягати спати та вставати у певний час (це значно знизить ймовірність виникнення труднощів в адаптації).

Також дуже важливо, щоб дитина знала свою точну домашню адресу і телефон, мав базові знання про правила дорожнього руху.


 

Консультація для батьків «Яка мама потрібна дитині»

 

Коли я читаю будь-яку книгу для початківців матерів дивуюся: як багато уваги приділяється обслуговуючому праці матері. Все розписано по хвилинах: обов'язково кип'ятити, протерти, провітрити, чим годувати і коли. На це йде час. Мамі ніколи подумати, поспостерігати. Колись спілкуватися з дитиною. Діти ростуть, а мати все також обслуговує їх усіма благами життя. Це неправильно, так як і дітям і самим матерям в житті потрібно зовсім інше.

Отже, для чого дітям потрібна мама? Кожна дитина повинна знати, що є людина, що любить його і може прийняти його таким, який він є. Це найголовніше. Важливо, щоб мати розуміла дитини, бачила його своєрідність. Мати, яка не розуміє своєї дитини, -це трагедія. Мати, яка говорить: «Я не хочу з тобою розмовляти» відштовхує своєї дитини. В ранньому дитинстві мати для дитини-порятунок, розраду. Коли дитина стане старшою, мама-порадник, наставник. У більш зрілому віці-один. Мама-людина, яка тебе зрозуміє і утішить і в п'ять, і в п'ятдесят років. Мама не може бути суддею для дитини, визначати, що добре, що погано, не приклад для наслідування. Ми можемо заборонити дитині те, що не замислюючись робимо самі. А чому? Тому що нас треба слухатися, адже ми дорослі. Не цього чекають від нас діти. Дитина не вимагає від матері особливої досконалості. Йому потрібно розрада, співчуття. Бути разом - ось, що головне для дитини.

Дитина ставиться до матері протягом усього життя по-різному. Він може і захоплюватися матір'ю, і сумніватися в ній, можливо: недовіра, неприйняття, каяття, схиляння. Нашим дітям часто бракує особистого контакту з близькими людьми, не вистачає емоційного спілкування. А саме в спілкуванні маленька людина вчитися моральності.

Важливо. Щоб з самого народження люди, які оточують дитину, були не тільки люблячими, але добрими і розумними людьми. Дурна, часом навіть жертовна любов страшна. Дитина може вирости егоїстом і споживачем. Є старовинна притча про материнське серце. Один юнак закохався в прекрасну дівчину і став просити її руки. Красуня погодилася, але натомість зажадала серце матері. Коли юнак ніс серце матері він спіткнувся і впустив його на землю. Тоді він почув голос: «Не забився чи ти синку». А адже такий син, здатний на злочин, заради забаганки дівчини, міг бути тільки у матері, яка може пожертвувати всім, аби дитині було добре. Матері не можна забувати про себе саму, не можна приносити себе в жертву. Дитині потрібна щаслива мама. Часто ми забуваємо про своїх інших сімейних ролях.

Для нормального дитинства потрібна нормальна сім'я. Дитина повинна бути впевнений, що у нього добрі і дбайливі батьки, і те, що він їх ніколи не втратить. Тільки тоді дитина зможе будувати благополучні відносини з іншими людьми. Це важливо для всієї його подальшого життя. Дитина постійно потребує доказу любові і вірності. Багато хто вважає, що в дитячих садках дітям дадуть більше ніж будь-матері. Біля витоків кожної обдарованої особистості стоїть сім'я, в основному мати. І навпаки я не знаю не одного відомого світу людини, який би з дитинства виховувався видатним педагогом, але поза сім'ї. Виходить звичайні матері, можуть дати своїй дитині більше, ніж знамениті педагоги. Диво народжується в результаті любові та уваги тих, хто поруч з дитиною з народження.

Звернемо увагу: як тільки дитина з'являється на світ він відразу починає контактувати з навколишнім світом - плакати, посміхатися. Якщо не взяти на руки - буде заливатися сльозами. Нарешті взяли на руки. Мама поруч - яка радість. Виходить: за крик-насолода, за мовчання-незадоволення. Так знаходять дорослі і дитина між собою порозуміння і непорозуміння. Якщо так буде і далі, то в подальшому ми отримаємо капризи, неврози, брехливість і озлобленість. І не треба надалі говорити, що він такий уродився.

Отже, з самого народження ми направляємо поведінку, розвиток, передаємо моральні критерії. Тому дитині потрібна мати, її індивідуальної любов'ю, з її можливістю спостерігати перші кроки дитини на довгому шляху становлення Людини, з її умінням радіти кожному його успіху.

Давайте уявимо себе на місці дітей. Подивимося на світ їх очима. Адже ми їх любимо завжди. Навіть якщо вони вередують, б'ються. Так, що ж повинен зробити дитина, щоб ми його любили? Та нічого. Нічого він не повинен робити - повинен жити просто, повинен сміятися, повинен радіти життю і сумує. Для дитини важливо знати, що його люблять. Він повинен відчувати ніжність. Потрібно частіше дітям говорити про свою любов просто так. Не потрібно соромитися, бути коханим хочеться завжди.

А чи часто ми слухаємо своє материнське чуття? Частіше ми прислухаємося до лікарів, телевізору, сусідам. І ми орієнтуємося на те, як прийнято виховувати дітей у суспільстві. Часто для нас важливіше те, щоб дитина якомога раніше навчився читати, рахувати, ніж бачити щасливі очі.

Наша сучасна життя часто розділяє маму і дитину. Ми весь час поспішаємо, поспішаємо. Все частіше діти чують «мені ніколи, пограй один». Потрібно перестати поспішати, потрібно відчути, що діти тут поруч і ми разом. Потрібно подивитися в очі дітям і сказати їм, що ми раді, що вони у нас є. Діти мають відчувати, що для нас важливі саме вони самі, саме тут і саме зараз. Тоді дитина створить своє щастя і буде щасливим.

 


 

 

Розвиток емоційної сфери дошкільника

 

Емоції та спілкування має величезне значення як для загального розвитку малюка, так і для розвитку її здібностей. Іноді виникають ситуації, коли дитина має музичні або інші здібності, але не хоче ходити на заняття, тому що йому не подобається педагог або кривдять однолітки. Тому важливо розуміти настрій дитини, враховувати особливості його взаємовідносин з іншими дітьми, а не тільки його досягнення.

Емоційні переживання супроводжують дитину і в творчості, і в грі, і в спілкуванні. Від емоційного благополуччя залежить успішність будь-якої діяльності.

Комфортне спілкування - умова не тільки для пізнавального, творчого, але і для соціального розвитку.

Ласкаве звертання, повагу до маленької людини, підтримка вселяють у дитини впевненість у своїх силах, йому хочеться порадувати дорослих своїми досягненнями. Особливо сильно цього потребують невпевнені, тривожні діти.

Занадто суворе ставлення може призвести до небажання дитини чим-небудь займатися, пробудити в ньому норовистість або замкнутість. Якщо дитина не хоче йти на заняття, дізнайтеся чому - так ви попередьте небажані наслідки. Якщо він не хоче говорити про це, можна використовувати колірний тест емоційних станів для виявлення настрою дитини на заняттях.

Спілкування з однолітками, яке виникає під час ігор, занять, спільних дій, завжди емоційно забарвлене, а переживання різноманітні.

У командному та групової діяльності дитина вчиться переконувати, доводити, висловлювати свою думку, вести за собою інших, нести відповідальність. Такі якості є ознаками лідерських здібностей. Крім того, діти цінують веселу вдачу свого командира, уміння придумувати цікаві ігри та заняття.

Займаючись в спортивних секціях, дитина дізнається, що таке «командний дух», «воля до перемоги». Перебуваючи в спортивному таборі, на зборах, діти осягають ази самостійності, вчаться навичкам самообслуговування, вміння постояти за себе, співпрацювати з товаришами по команді, проявляти солідарність. Такі якості необхідні не тільки для досягнення високих спортивних результатів, але і для розвитку особистості, її дорослішання.

Деякі діти люблять перебувати в центрі уваги. Їм до душі роль артиста, вони люблять виступати на сцені і вдома. Їм не властиво сором, їм подобається робити враження на аудиторію.

В іграх з однолітками вони наслідують улюблених кіногероїв, люблять розповідати про надзвичайні події, що сталися з ними, перебільшено переживають. Все це - ознаки сценічних здібностей, де цінуються емоційність, різноманітність міміки та жестикуляції, безпосередність.

Зазвичай таким дітям подобається ходити на дитячі вистави, дивитися театральні постановки. Навіть дуже спритні хлопці завмирають, дивлячись на сцену, вираз їхніх облич співзвучно тому, що відбувається на сцені.

Позитивні емоції, інтерес до занять, довірче ставлення до тренера, товариське, дружнє спілкування з однолітками мають величезне значення для розвитку здібностей і досягнення успіхів.

Підіб'ємо підсумки

• Емоції та спілкування тісно взаємопов'язані. У спілкуванні з дорослими-педагогом розвиваються не тільки окремі здібності, але і соціальні навички, формуються риси характеру дитини.

• У спілкуванні з однолітками у дітей проявляються і формуються комунікативні та організаторські здібності.

• Жвавість емоцій, міміки, жестикуляції, безпосередність на сцені - ознака сценічних, творчих здібностей.

• Емоційний стан під час занять може як стимулювати розвиток здібностей, так і гальмувати їх. Позитивні емоції прискорюють розвиток здібностей, негативні - уповільнюють.

• Якщо дитина не хоче ходити на заняття, дізнайтеся причину, поговоріть з дитиною, поспостерігайте за тим, як він займається, проведіть діагностику настрою за допомогою колірного тесту емоційних станів.