ДНЗ № 2 смт. Ясіня








Медсестра радить, консультує, інформує

АДАПТАЦІЯ В ДИТЯЧОМУ САДКУ

 

Адаптація в дитячому садку – це процес пристосування дитини до нових умов та розпорядку дня, до вихователів і дитячого коллективу, до форм співіснування, відмінних від тих, що існують у родині. На те, як легко та швидко малюк адаптується, впливають:

 

- рівень психічного і фізичного розвитку;

- загартованість організму;

- сформованість навичок самообслуговування;

- розвиненість навичок спілкування з дорослими та однолітками.

 

Незвичність оточення, велика кількість нових вражень та вимог у дошкільному закладі, зазвичай нервують дитину та призводять до стресу. Щоб запобігти стресовим станам медична сестра здійснює медичний супровід крок за кроком.

 

Крок 1. Надаємо матеріали для інформаційного стенду. Оновлюється влітку стенд для батьків. Його наповнюють відомостями про те, які документи потрібні для вступу дитини до дитячого садка та що при цьому слід врахувати. Батьки повинні знати про необхідність призвичаювання дитини до розпорядку дня, подібного до розпорядку у дитячому садку, та введення до раціону харчування страв, що готують у дитячому садку. Щоб допомогти батькам підготувати дитину до відвідування дошкільного закладу, медична сестра складає і розміщає на стенді:

 

- пам’ятку щодо диспансеризації дитини;

- поради для батьків, діти яких уперше ідуть до дитячого садка;

- інформацію про розпорядок дня у дошкільному закладі та поради щодо введення подібного розпорядку дня вдома.

 

Крок 2. Беремо участь у батьківських зборах, організованих у ДНЗ. Під час батьківських зборів медична сестра розповідає про оформлення медичної картки дитини, правильне харчування та розпорядок дня вдома, загартовування дітей, профілактику гострих респіраторних захворювань та вірусних інфекцій.

 

Крок 3. Проводимо настановні індивідуальні бесіди. Проводяться індивідуальні бесіди з батьками щодо механізмів звикання дитини раннього віку, стану її фізичного та психічного розвитку, рівня сформованості культурно-гігієнічних навичок. В цих бесідах з’ясовуємо, чи вміє малюк самостійно їсти, користуватися горщиком, вдягатися, вмиватися. Ускладнити процес адаптації може несприятлива атмосфера в сім ї (неправильне домашнє виховання, конфлікти між батьками, зловживання алкоголем), хто не дотримується певного розпорядку дня або чий домашній розпорядок істотно відрізняється від розпорядку у дошкільному закладі.

 

Крок 4. Проводимо повторні зустрічі з батьками Та прогнозуємо ступінь важкості адаптації. Після оформлення медичної карти дитини, коли батьки отримали результати диспансеризації, можна спрогнозувати характер адаптації майбутнього вихованця. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 10-20 днів, хоч може збільшуватися до 2-3 місяців. Залежно від перед умов, які медична сестра з’ясувала під час бесід з батьками, та результатів диспансеризації, можна орієнтовно визначити тривалість та ступінь важкості адаптації.

 

Крок 5. Консультуємо вихователів перед прийняттям дітей до дошкільного закладу. Після проведення зустрічей з батьками медична сестра консультує вихователів, де наголошує, щоб вихователь звертав увагу на ознаки нервово-психічний розладів дитини, помітними ознаками є енурез, порушення сну, смоктання пальців, кусання нігтів, скарги малюка на біль у животі. У ході бесід з вихователями медична сестра приділяє увагу створенню і групах комфортного емоційного мікроклімату. Позитивний настрій у групі значно полегшує адаптацію дитини. Медична сестра нагадує, що у період адаптації не можна насильно годувати та укладати спати дитину, проводити будь-які незвичні для дитини оздоровчі процедури, загартовування. Слід забезпечити дитині умови теплового комфорту і одягати її так, як вона звикла вдома. Не варто наполягати на обов'язковому виконанні вправ під час фізкультурних та музичних занять.

 

Крок 6. Посилено контролюємо стан здоров’я нових вихованців. Зважаючи на прогнози, медична сестра особливу увагу приділяє проблемним дітям та у разі необхідності інформує лікаря-педіатра про потребу корекції перебігу адаптації. Процес адаптації полегшують:

 

- емоційний контакт;

- тактильний контакт;

- музичні заняття;

- музичний супровід упродовж дня;

- ігри з піском і водою;

- малювання;

- казко терапія.

 

Крок 7. Беремо участь у корекції перебігу адаптації. Щоденне спостереження за дітьми з важким протіканням адаптації може виявити проблеми, причини яких є незначні, на перший погляд. Помилки у поведінці батьків. Саме тому звичайна бесіда медичної сестри з батьками (за необхідності до бесіди залучають і вихователя) може істотно посприяти полегшенню процесу адаптації. Якщо батьки не мали часу відвідати батьківські збори та не звернули увагу на поради медичної сестри, розміщенні на інформаційному стенді, їм передаються копії пам’яток під час індивідуальної консультації. Ще раз нагадати про важливість правильного розпорядку дня вдома, режиму харчування та позитивного мікроклімату в родині.

 

 

                                       АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВАКЦИНАЦІЇ ДІТЕЙ

Згідно з Конвенцією про права дитини, прийнятою ООН у 1989 році, кожна дитина має право на вакцинацію. Кожна країна має свій перелік інфекційних захворювань, проти яких проводить обов'язкову вакцинацію. Це означає, що влада бере на себе зобов'язання забезпечити виконання цих щеплень. Так, у США Наглядовим комітетом з питань імунопрофілактики рекомендовано проводитиобов'язкове щепленн япроти гепатиту В, дифтерії, правця, кашлюка, поліомієліту, Hib-інфекції (інфекції викликаної Hemophilusinfluenzae, тип b), пневмококу, кору, епідпаротиту, краснухи, гепатиту А, а в окремих регіонах і проти туберкульозу. В Україні відповідно до наказу МОЗ України "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні" обов'язково проводяться щеплення проти гепатиту В, туберкульозу, дифтерії, правця, кашлюка, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту та краснухи. Забезпечення в Україні обов'язкового щеплення проти зазначених інфекцій регламентовано Розширеною програмою імунізації, прийнятою ВООЗ.

В Україні для рутинної імунізації дифтерії, правця, кашлюка за державний кошт використовується вакцина з цільноклітинним кашлюковим компонентом, переважно вітчизняного виробництва — АКДП. Необхідно пам'ятати, що кашлюк найбільш небезпечний для дітей грудного віку, особливо протягом перших 6 місяців життя, коли його перебіг має найтяжчий характер та серйозний прогноз щодо подальшого розвитку дитини через часті приступи апное, гіпоксичне пошкодження мозку, а також часте тяжке ускладнення — пневмонію. Саме з таких позицій обґрунтованою є необхідність проведення вакцинації дітей у якомога ранньому віці (в Україні відповідно до календаря профілактичних щеплень — з трьох місяців, у США — з 6 тижнів життя). Правець — убіквітарна інфекція, найефективнішим захистом від якої є планова вакцинація.

Дифтерія в довакцинальний період на території України була однією з головних причин дитячої смертності, рівень захворюваності складав близько 1000 на 100 тис. населення. Масова вакцинація дифтерійним анатоксином дозволяє контролювати захворюваність на дифтерію. Необхідно також зазначити, що на введення дифтерійного анатоксину формується антитоксичний імунітет, що забезпечує нейтралізацію циркулюючого в крові токсину, запобігає перебігу дифтерії в тяжкій формі, з ускладненнями.

З 2002 року територія України має статус вільної від поліомієліту. Проте, незважаючи на це, на континенті існують регіони, де реєструються випадки поліомієліту, і з цих територій може бути завезений поліовірус до нашої країни. В Україні, починаючи з 2000 року, застосовуються два типи вакцин проти поліомієліту: оральна (жива) поліомієлітна вакцина — ОПВ (призначається peros) та інактивована поліомієлітна вакцина — ІПВ (вводиться парентерально).

 

Кір — захворювання, яке за оцінками ВООЗ щороку на планеті забирає життя у близько 500 тис. невакцинованих дітей. В Україні, незважаючи на високий відсоток охоплення щепленням (не менше 95 %), спостерігався високий рівень захворюваності (до 95,0 на 100 тис. дітей у 2001 р.) і тільки у 2002 р. він різко знизився — до 29,5 на 100 тис. дітей (рисунки 4 та 5). Необхідно також зазначити, що Європейським бюро ВООЗ було поставлено за мету до 2010 року елімінувати кір, тобто припинити ендемічну циркуляцію вірусу кору; при завезенні інфекція не поширюється.

Відповідно до календаря щеплень в Україні вакцинація проти краснухи є обов'язковою і проводиться у віці 12-15 місяців та 6 років. Крім того, з метою профілактики синдрому природженої краснухи, проводять щеплення невакцинованим дівчаткам у віці 15 років. Хоча відсоток щеплених проти краснухи не досягає рівня, що дозволяв би говорити про встановлення контролю над інфекцією, однак тенденції останніх років указують на збільшення охоплення щепленням (51,3 % у 2001 р., 86 % у 2002 р.). Також позитивним є те, що збільшується відсоток вакцинованих дівчаток - підлітків (60 %). Таким чином, складаються передумови для виконання стратегічних цілей ВООЗ — до 2010 року знизити синдром природженої краснухи до частоти менше 1 випадку на 100 тис.новонароджених.

Вакцинація проти епідемічного паротиту в Україні є обов'язковою і передбачає введення дози у віці 12-15 місяців та в 6 років. Подібно до краснухи, зважаючи на більш тяжкий перебіг епідемічного паротиту серед юнаків, в Україні передбачено щеплення у 15 років для хлопчиків. Хоча захворюваність в Україні залишається високою (за 2002 рік в середньому по Україні 164,73 на 100 тис. дитячого населення), відмічається стійка тенденція до її зниження за останні роки .

Обов'язковим до щеплення в Україні є вірусний гепатит В. Доцільність обов'язкового щеплення дітей обґрунтовується високим ризиком хронічного перебігу вірусного гепатиту В у дітей. Так, у новонароджених ризик хронізації даного вірусного захворювання становить 80-90 %, дітей 5 років — близько 25-50 %, а це підвищує ймовірність розвитку первинного раку печінки у 300 разів. Таким чином, використання вакцини проти гепатиту В має опосередкований вплив на профілактику раку печінки, особливо в дитячому віці. Аналогічно до ситуації з охопленням вакцинацією щодо краснухи, охоплення вакцинацією проти гепатиту В є недостатнім для встановлення контролю над даною інфекцією в Україні (за 2002 рік охоплення склало 48,6 % у дітей до 1 року, середінших — 37,3 %), що обґрунтовує стабільну захворюваність на гострий гепатит В (4,1-5,0 на 100 тис. дітей).

  В Україні обов'язковою є вакцинація проти туберкульозу усіх новонароджених, а також передбачені ревакцинації у 7 та 14 років при негативних результатах проби Манту. Такий підхід обґрунтований тим, що вакцинація БЦЖ запобігає виникненню генералізованих форм туберкульозу у дітей раннього віку, а також рекомендована ВООЗ в умовах епідемії.

 

 

                                              ОБЕРЕЖНО ГРИП!!!

ГРИП - найбільш поширене гостре респіраторне вірусне захворювання, що передається повітряно-крапельним шляхом, та призводить до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової та ендокринної систем.

 Новий непроханий гість типу А (H1N1), що з'явився в Україні має слідуючі симптоми:

 

- раптове підвищення темпратури тіла більше 380С;

- біль у горлі;

- головний біль;

- кашель;

- нежить;

- утруднене дихання;

- біль у м'язах;

- інколи може бути блювота, діарея та відсутність температури;

- інкубаційний період від 1 до 7 днів.Щоб не захворіти на грип, потрібно:

 

Заспокоїтись, не панікувати, не бігти до аптеки та не скуповувати все, що стосується ГРВІ.Не чекаючи появи в аптечній мережі оксолінової мазі, перед виходом із дому, слід змастити носові ходи соняшниковою олією, а при поверненні додому ретельно прочистити ніс та прополоскати рота кип'яченою водою.Мити руки з милом якомога частіше та ретельніше.

Обмежити відвідування місць великого скупчення людей (концерти, кіно, дискотеки тощо).

 

При відвідуванні ринків, магазинів та користуванні громадським транспортом вдягати маску (респіратор), яку слід міняти кожні 4 години.

Якомога частіше провітрювати та здійснювати вологе прибирання приміщення, в якому знаходитеся.

  Не торкатися очей, носа та рота немитими руками.

  Уникати рукостискань, поцілунків, обіймів.

  Дотримуватись теплового режиму.

  Побільше вживати продуктів, багатих вітаміном С.

  Пам'ятати, що кращої профілактики, ніж вакцинація, ще ніхто в світі не придумав.

Якщо ж, не зважаючи на всі профілактичні заходи, Вам не вдалося уникнути захворювання на грип, обов'язково викликайте лікаря, не займайтеся самолікуванням!!!

 

 

 

Невідкладна допомога при укусах тварин, змій, комах, кліщів

Сказ – гостре вірусне захворювання, яке виникає після укусу інфікованої тварини. Характеризується виникненням своєрідного енцефаліту. Захворювання завжди закінчується смертельно. Джерелом інфекції є інфіковані тварини (лисиці, собаки, кішки, вовки, шакали і травоядні тварини). Передача інфекції відбувається при укусах. Збудник (вірус сказу), який руйнується кислотами, лугами при нагріванні.Після занурення через пошкоджену шкіру вірус сказу розповсюджується по нервових стовбурах, досягає нервової системи, проникає в слинні залози і з слиною виділяється в зовнішнє середовище. Інкубаційний період продовжується протягом 1-3 місяців (або від 10 днів до року). Основними симптомами сказу є депресія, збудження, паралічі. Потім у хворого виникають неприємні відчуття в ділянці укусу (жар, тягучі болі, сверблячка), хоч рана давно загоїлась. Безпричинне хвилювання, депресія, безсоння, рідше підвищена роздратованість. Такий стан триває 1-3 дні, Після цього виникає стан збудження, який характеризується гідрофобією, підвищеною збудливістю і буйством. Гідрофобія (водобоязнь) проявляється тим, що при спробі пити у хворого виникають судомні скорочення м’язів глотки і гортані, дихання стає шумним, можлива короткочасна зупинка дихання. З’являються зорові і слухові галюцинації. Іноді виникають приступи буйства з агресивними діями. Через 2-3 дні збудження змінюється паралічем м’язів кінцівок, язика, обличчя. Смерть настає від паралічу дихання і занепаду серцевої діяльності через 12-20 годин після появи паралічів. Загальна тривалість захворювання 3-7 днів. При появі симптомів захворювання хворих врятувати не вдавалось. Профілактика сказу полягає в ліквідації захворюваності сказом серед тварин і в попередженні сказу у людей, які були укушені інфікованими тваринами. Проводять вакцинацію собак, знищують бродячих собак, вовків і т.ін. Невідкладна допомога при укусах тварин- промити рану мильною водою, обробити порошкоподібним антирабічним гама-глобуліном, припекти настойкою йоду.

Перша допомога при укусі змії

Змії розповсюджені майже всюди на земній кулі, за винятком полярних зон, а також деяких островів. На території нашої країни нараховується десять видів отруйних змій. Найбільш небезпечні укуси кобри, гюрзи, ефи. Менш небезпечні щитомордники. Найбільш розповсюджені гадюки. Після укусу щитомордника і гадюк трагічні наслідки бувають рідко, але деколи розвиваються тяжкі ускладнення.

Змії ведуть активний спосіб життя тільки в теплий період року – з перших чисел квітня і до глибокої осені, зимою впадають в сплячку, обираючи для цього нори гризунів. Необхідно знати деякі звички змій. Кобра, наприклад, здатна зробити кидок, рівний третій частині довжини її тіла. Дуже характерні погрози цієї змії: піднята вертикально передня частина тіла, роздутий кап’юшон , колихання з боку в бік, шипіння. Гадюка і гюрза перед кидком зигзагоподібно вигинають передню частину тіла. Ефа згортається в розетку, в центрі якої знаходиться голова з своєрідним малюнком, нагадуючи летючого плаха або хреста . Щитомордники перед нападанням дрібно трясуть кінчиком хвоста .

Якщо укусила змія, перш за все слід визначити, отруйна вона чи ні. На місці укусу залишаються сліди від зубів змії у вигляді двох серпоподібних смуг, утворюючих напівовал із дрібних точок. Неотруйна змія залишає тільки цей слід на шкірі. Якщо ж укусила отруйна змія, то в передній частині напівовала між серпоподібними смугами є дві ранки (сліди від її двох отруйних зубів), з яких переважно витікає кров. Токсичність отрути залежить від ряду факторів: фізіологічного стану і віку змії, кліматичних умов її перебування, часу, який минув з моменту пробудження від сплячки. У голодних змій отрути більше, ніх у ситих.

Отрута змій дуже складна за хімічним складом і являє собою комплекс речовин білкової природи, який володіє різним механізмом дії. Вона руйнує еритроцити, порушує згортання крові (знижує і підвищує), збільшує проникливість клітинних мембран, уражає нервову і серцево-судинну системи. Поскільки отрута змії містить речовини білкової природи, можливий розвиток алергічної реакції аж до анафілактичного шоку.

 

Що необхідно зробити, якщо укусила отруйна змія?

 

Перш за все постаратися як можна скоріше відсмоктати із рани отруту, постійно її випльовувати. Не можна цього робити тому, у кого є садни або інші поранення слизової губ або порожнини рота. Рану слід обробити 5%-ним спиртовим розчином йоду або одеколоном, спиртом. Відсмоктавши отруту, необхідно обмежити рухомість потерпілого. Якщо змія укусила в ногу, прибинтувати її до другої ноги і, підклавши що-небудь під ноги, злегка підняти їх. При укусі в руку необхідно зафіксувати її в зігнутому положенні. При сильному болі можна прийняти 1-2 таблетки аналгіну або баралгіну. Щоб прискорити виведення отрути, давати потерпілому більше чаю і лужної мінеральної води.

Найбільш ефективний засіб проти зміїної отрути – полівалентна протизміїна сироватка, введена не пізніше ніж через 30 хвилин після укусу. Але вводити її може і повинен тільки медичний працівник. Самостійність небезпечна через можливий розвиток алергічних реакцій на введення сироватки. І якщо людині не надати термінової допомоги, вона може загинути.

Слід запам’ятати основне: потерпілого потрібно як можна швидше на носилках або попутним транспортом доставити в найближчий медичний заклад.Часто першу допомогу при укусах змії надають неправильно.

 

Категорично забороняється:

 

-       накладати джгут на кінцівку вище місця укусу. Ця міра не перешкоджає всмоктуванню і розповсюдженню отрути в організмі, але порушує кровопостачання в кінцівці і сприяє розвитку некрозу (омертвіння) тканин, накопиченню продуктів розпаду в кінцівці і різкому погіршенню стану хворого після зняття джгута;

-       припікати місце укусу вогнем, хімічними речовинами;

-       розрізати рану на місці укусу.

 

Всі ці маніпуляції не тільки не корисні, але й шкідливі. Вони призводять до розвитку довго не загоюваних інфікованих ран, сприяють порушенню обміну речовин в пошкоджених тканинах.

 

Відправляючись на відпочинок в гори, в ліс по гриби, ягоди, слід бути обережним. І не забувати, що змія кусається тільки захищаючись! Необхідно палицею розсунути зарослі, обстежити ущелени, щоб ненароком не потурбувати змію. Взути надійне взуття, надягнути широкі штани і заправити їх в черевики так, щоб утворився напуск. Якщо змія буде кусати, то вона прокусить тільки тканину штанів, а не шкіру.

 

Перша допомога при ужаленні перетинчастокрилими

 

При ужаленні бджолами (осами, шершнями, джмілями) може виникнути місцева або загальна реакція. Місцева реакція добре відома кожному, кого хоч раз укусила бджола або оса: сильний біль, сверблячка і жар, почервоніння, набряк. Особливо набрякають повіки, губи, статеві органи. Тривалість місцевої реакції 1-8 діб.

 

Загальні реакції бувають токсичними і алергічними. Токсична реакція виникає, коли людину одночасно ужалять декілька десятків або сотень комах. Помічено, що жінки і діти більш чутливі до отрути комах, ніж чоловіки.

 

Важкість загальної токсичної реакції залежить від кількості отрути, яка потрапила до організму. Доза отрути від ужалення 500 і більше комах смертельна для людини. При загальній токсичній реакції, крім місцевого набряку, може з’явитися кропивниця – пухирна свербляча висипка по всьому тілі. Вона супроводжується високою температурою, різким головним болем, блювотою, маренням, судомами.

 

Алергічна реакція на отруту комах виникає приблизно у 1-2% людей, і для її розвитку кількість отрути значення не має. Достатньо, щоб людину ужалила всього одна комаха. Алергічна реакція не виникає, якщо людину вперше ужалила перетинчастокрила комаха. Однак алергічна реакція, яка з’являється після кожного наступного укусу, буде все більш важкою.Ступінь важкості такої реакції може бути різна. Її наслідком бувають кропивниця, набряк обличчя, вушних раковин. Дуже небезпечний набряк язика і гортані, що може викликати задишку. Крім кропивниці і набряків, в ряді випадків спостерігається задишка, утруднений, хриплий видих, прискорене серцебиття, головокружіння, біль в животі, нудота, блювота, можлива короткочасна втрата свідомості. Найбільш тяжка алергічна реакція – анафілактичний шок, який загрожує життю. Він розвивається зразу ж за ужаленням. Людина втрачає свідомість (іноді на декілька годин), у неї порушується діяльність багатьох органів і систем, в першу чергу серцево-судинної і нервової.

 

Перша допомога потерпілому від отрути перетинчастокрилих

 

Перш за все слід вжити заходи, перешкоджаючи надходженню отрути в тканини і її розповсюдженню. Із усіх перетинчастокрилих жало залишають тільки бджоли, бо їх жалючий апарат має щербини. Тому, виявивши жало, слід обережно видалити його разом з отруйним мішечком, підчепивши нігтем знизу догори. Для послаблення місцевої токсичної реакції зразу ж після ужалення перетинчастокрилою комахою потрібно прикласти до цього місця шматочок цукру, що сприяє витягненню отрути з рани і попереджує розвиток набряку. Якщо набряк болючий і не зникає, необхідно звернутися до лікаря або потерти укушене місце тпблеткою валідолу, щоб пухлина, а також біль зникла. Чим швидше це зробити, тим наслідки впливу бджолиної отрути будуть меншими. При загальній токсичній реакції, щоб загальмувати всмоктування, на місці набряку слід покласти грілку з холодною водою або рушник, змочений в холодній воді. Потерпілому рекомендується більше пити. При кропивниці спостерігається зниження артеріального тиску, тому слід дати 20-25 крапель кордіаміну. Алкоголь категорично заборонено, поскільки він сприяє збільшенню проникливості судин, що призводить до посилення набряку.

 

Не можна використовувати для місцевого охолодження сиру землю, глину, як робить дехто, це може призвести до зараження правцем або зараження крові.

Загальна алергічна реакція ліквідується прийомом будь-якого антигістамінного препарату (дімедрол, супрастін). В решті випадків перша допомога при гострій алергічній реакції така ж, як і при загальній токсичній реакції: холодна грілка до місця ужалення, 20-25 крапель кардіаміну.

 

 

 Кашель, нежить, підвищена температура тіла - все це ознаки респіраторних захворювань (ГРЗ, ГРВІ, фарингіт, ангіна). Ми рідко з’ясовуємо, яке саме захворювання у дитини, узагальнюючи всі ці поняття в одне - застуда. Застуда у дітей - одне з найпоширеніших захворювань. Простудні захворювання переносяться дитиною, як правило, без ускладнень, якщо симптоми були виявлені своєчасно, і дитина отримала належне лікування. Якщо застуду не лікувати, то ускладнень не уникнути, вона може перейти в тяжчу форму і стати хронічною.

 Статистичні дані показують, що діти дошкільного віку хворіють на застуду приблизно 9 разів на рік, а діти, які відвідують дитячий садок, ще частіше - 12 разів. У підлітків і дорослих зазвичай відзначається близько 7 випадків застуди в році.

Консультація лікаря необхідна при таких симптомах:

раптова млявість зі зниженою температурою;

неадекватна реакція дитини на запитання-відповідь;

поява набряків, особливо на обличчі, в ділянці голови і шиї;

противірусний препарат

Плюс - при лікуванні застуди у дітей важливо часто (3-4 рази на день) провітрювати кімнату, виділити дитині окремий посуд і рушник (прати його щодня!). Якщо у дитини висока температура, їй показаний постільний режим, вітамінізована дієта, часте пиття до 2-2, 5 л на день (чай, соки, тепле молоко, відвар шипшини, чай з малиною і липовим цвітом, мінеральна вода і морси).

 Промивання носоглотки морською водою. Морська вода сприяє видаленню слизу, зменшує виділення, відновлює прохідність носових ходів, покращує носове дихання, а заодно змиває віруси і бактерії, що оселилися в носі.Біологічно активні речовини (їх 60 з 92 виявлених в природі), що містяться в морській воді сприяють відновленню захисної функції слизової оболонки. Зараз в аптеках продаються різні препарати на основі морської води, призначені для зрошення та промивання носа, порожнини рота і горла. Але не менш дієвим буде і розчин морської солі (1 чайна ложка на 4 склянки теплої кип’яченої води) або розчин куховарської солі з додаванням декількох крапель йоду. Вітамінізація - причому як вітамінними продуктами, так і вітамінними комплексами, розрахованими для дітей певного віку. Прийом противірусних препаратів. В якості профілактики або ж при найперших ознаках застуди малюку можна давати Амізон дитячий, для дітей з 6-ти років.

 

 

 

Харчові отруєння

Харчовими отруєннями називають такі захворювання людини, що передаються переважно через їжу. Основною причиною їхнього виникнення є вживання в їжу продуктів, що володіють шкідливою дією чи в результаті розвитку в них шкідливих мікроорганізмів, чи внаслідок вмісту там різних токсичних речовин. У більшості випадків ці захворювання характеризуються коротким інкубаційним періодом і бурхливим протіканням з явною перевагою симптомів гострого отруєння. Однак вони можуть протікати і по типу хронічної інтоксикації. Необхідно відзначити, що харчові отруєння найчастіше виникають раптово, нерідко захоплюючи значний контингент осіб, і, як правило, досить швидко згасають.Серед бактеріальних харчових отруєнь найбільше поширення у всіх країнах світу мають токсикоінфекції. Сама назва показує двоїстий характер даних патологічних станів, що обумовлюються, з одного боку, масованим проникненням в організм збудників інфекції, а з іншого боку – комплексом клінічних явищ, типових для інтоксикації. Етіологія цих отруєнь найбільше часто буває зв'язана з деякими представниками сальмонел – S. typhi murium, S. enteridis, S. cholerae suis і ін. Крім того, у зазначеному відношенні мають визначене значення окремі штами умовно-патогенних бактерій (кишкова паличка, протей, Cl. perfrmgens) і стрептококів. При проведенні спеціальних досліджень було встановлено, що основну роль у патогенезі токсикоінфекції має надходження в шлунково-кишковий тракт живих мікробів, причому продукти, навіть рясно засіяні сальмонелами, після ретельної термічної обробки не викликають захворювань. Володіючи проти людини лише обмеженим ступенем патогенності, збудники цих отруєнь досить швидко гинуть з виділенням ендотоксина, тому в клінічній картині і домінують симптоми інтоксикації. Після інкубаційного періоду, що продовжується звичайно 6 – 12 год (в окремих випадках до 24 – 48 ч), у потерпілих розвиваються симптоми гострого ентерита, причому в 80% випадків спостерігається легка форма захворювання, що супроводжується поносом, блювотою, болями в животі, погіршенням загального стану і нерідко підвищенням температури. Звичайно всі зазначені симптоми зникають на 2 – 3-й день і настає повне видужання. Порівняно рідко зустрічається важка форма цього отруєння, що характеризується явищами колапсу, загальним важким станом і зневоднюванням організму. Нарешті, у маленьких дітей сальмонельози можуть ускладнюватися сепсисом, що супроводжується високою летальністю.

 

Захворювання виникає при вживанні  інфікованих харчових продуктів. У багатьох випадках зараження відбувається при вживанні в їжу м'яса хворих тварин чи бацилоносіїв. Іншим шляхом є посмертне зараження тварин, обумовлене недотриманням правил забою худоби, коли вміст кишечнику попадає на її поверхню. Визначене значення в цьому відношенні мають також гризуни, що хворіють сальмонельозами. Нарешті, велику небезпеку для контактного інфікування харчових продуктів служить бацилоносійство серед персоналу підприємств суспільного харчування. Профілактика токсикоінфекцій вимагає встановлення строгого ветеринарно-санітарного контролю на тваринницьких фермах і  дотримання загальних гігієнічних правил на підприємствах суспільного харчування. Дозаходів щодо попередження масивного розмноження мікроорганізмів у харчових продуктах відносять достатнє охолодження і швидку реалізацію готових виробів, що виключає затримку їх у теплих приміщеннях кухні.

 

По своїй етіології немікробні отруєння дуже різноманітні, причому схематично їх можна розділити на інтоксикації продуктами, отруйними по своїй природі і які тимчасово здобувають токсичні властивості, а також отрутними домішками.

 

Звертаючи до першої підгрупи, необхідно насамперед зупинитися на отрутних грибах, тому що захворювання, викликані ними, займають важливе місце серед немікробних харчових отруєнь.

 

З всіх отрутних грибів найбільш небезпечним, безсумнівно, є бліда поганка, до складу якої входять сильнодіючі токсичні речовини – аманітогемолізін і аманітотоксин. Про негативні  наслідки, зв'язані з випадковим її вживанням у їжу, свідчить хоча б той факт, що смертність при даних отруєннях досягає 50% і більш. Клінічна картина цього отруєння звичайно має холероподібну форму, коли після інкубаційного періоду, що дорівнює в середньому 10 – 12 год, у потерпілих відзначаються різкі болі в животі, частий стілець, непреривна блювота, зневоднення організму, жовтяниця, анурія і коматозний стан. Найбільше часто отруєння блідою поганкою спостерігаються серед дітей, чому сприяє та обставина, що вона є смертельно небезпечним двійником таких їстівних грибів, як печериці і сироїжки.

 

До хронічних інтоксикацій можна віднести і нітратну метгемоглобінемію, зв'язану з тривалим споживанням ковбас і питної криничної води, що містить багато нітратів. Установлено, що дана інтоксикація має істотне значення не тільки для здоров'я грудних дітей, але і для дорослих, особливо страждаючим захворюванням легень, коронарною недостатністю й анемією. Це зв'язано з тією обставиною, що навіть при порівняно низьких рівнях метгемоглобіну відзначається інактивація оксигемоглобіну і зниження доставки кисню до тканин. Небезпека збільшується ще тим, що підвищений вміст нітратів виявляється й у цілому ряді рослинних продуктів, у тому числі в картоплі, моркві, ріпі, редисі, кольоровій капусті, салаті й ін. Відповідно до існуючих нормативів, не можна допускати для питних цілей воду, що містить нітратів більш 10 мг/л. Для ковбасних же виробів цей норматив може коливатися в межах від 0,03 до 0,1 г/кг.

 

В даний час загальна увага залучає можливість розвитку хронічних харчових отруєнь унаслідок використання в сільському господарстві різних пестицидів. Як уже неодноразово вказувалося, вони можуть накопичуватися в ґрунті, проникати в рослини, молоко і м'ясо тварин. Особливу небезпеку в даному відношенні представляють стійкі пестициди, наприклад хлорорганічні ядохімікати (ДДТ), з'єднання дієнового синтезу (хлоридан, алдрін) і деякі інші. Вони акумулюються в організмі людини, особливо в тканинах, багатих жиром і ліпоїдами, уражаючи паренхіматозні органи і центральну нервову систему.

 

Таким чином, хімізація сільського господарства становить відому небезпеку у відношенні можливості виникнення масових хронічних харчових інтоксикацій і вимагає проведення цілого комплексу профілактичних заходів. У цих цілях чи забороняється ,чи обмежується застосування стійких і особливо токсичних пестицидів, установлюються строгі агрономічні правила, що регламентують кількість використовуваних препаратів і терміни їхнього нанесення на вегетуючі рослини. Іншими словами, у сільському господарстві варто застосовувати для обробки продовольчих культур пестициди з можливо більш коротким періодом розпаду, що забезпечує повне звільнення їстівної частини рослин від залишків ядохіміката  під час збору  врожаю.

 

Контроль за виконанням цих вимог покладається на спеціальні лабораторії, організовані при санітарно-епідеміологічних станціях.

 

Харчові отруєння— захворювання, які можуть бути викликані продуктами, отруйними за своєю природою, або хвороботворними мікробами.Харчові отруєння мікробного походження поділяються на дві групи: токсикоінфекції та бактеріальні токсикози.Токсикоінфекції— це отруєння, викликаю мікробами, які розмножилися на продукті.Бактеріальні токсикози — це отруєння, викликані отрутою, яку мікроби виділили у продукті. До них належать ботулізм та стафілококові токсикози.

 

Харчові продукти, не змінюючи свого зовнішнього вигляду й органолептичних якостей внаслідок нагромадження у них токсинів можуть стати отруйними. Використання таких продуктів може викликати захворювання. Токсини через стінки шлунка та кишечника потрапляють у кров і розносяться по всьому організму. Ознаки захворювання проявляються дуже швидко. У хворих з'являється загальна слабкість, біль у животі, головний біль, нудота, підвищення температури, відбувається зневоднення організму, можлива навіть смерть. Дуже небезпечними отруєннями є ботулізм і отруєння, викликані стафілококами.

 

Ботулізм—важке отруєння, яке виникає внаслідок споживання їжі, отруєної паличкою ботулінуса. Ці мікроби в природі поширені у грунті, намулі водойм, кишечниках риб (особливо осетрових), тварин; трапляються на фруктах і овочах.Поширюється цей вид мікроорганізмів анаеробним шляхом, оптимальна температура для його розвитку 30-37 °С, при температурі, нижчій від 15 °С він розвивається, проте токсинів не утворює. Потрапляючи на харчові продукти, паличка ботулінуса розмножується і виділяються токсини. Вони скупчуються водному місці продукту, тому отруїтися можуть не всі люди, які споживали отруєний продукт. Токсин бацили ботулізму — холодостійкий, але чутливий до кислотності середовища. Підвищений вміст солі в продукті зупиняє розвиток цього мікроба. Спори ботулінуса дуже термостійкі, вони витримують температуру до 120 градусів. Тому цей мікроб може розмножуватися в консервах. В процесі розвитку цих мікробів виділяється газ, тому кришки банок здуваються. Хоча інших ознак пошкодження такого продукту немає, він однаково дуже токсичний і небезпечний для використання. Бацили ботулізму можуть успішно розвиватися і у вареній ковбасі, великих шматках копченого м'яса, буженині, червоній рибі.При отруєнні ботулізмом токсин паралізує серцево-судинну та нервову системи, викликає пониження температури тіла, параліч мовлення. Лікування цього захворювання здійснюється за допомогою спеціальних сироваток, інакше може настати смерть.Щоб запобігти поширенню цього захворювання слід правильно термічно обробляти та ретельно мити продукти, які готуються для консервування в домашніх умовах. На підприємствах масового харчування не слід допускати до реалізації бомбажні консерви, варену і смажену рибу зберігати ляше у морозильних камерах і не більше 48 год.Приймаючи баночні консерви, слід перевіряти їх на бомбаж і зберігати у холодильній шафі. Не допускати приготування баночних консервів і грибів у домашніх умовах, оскільки гриби часто можуть бути засіяними спорами ботулінуса.

 

Отруєння стафілококом відбувається під час споживання їжі, отруєної токсинами цього мікроба. Стафілококові харчові отруєння можуть відбуватися при використанні різних продуктів. Ці мікроби здатні розвиватися за аеробних і анаеробних умов, вони нерухомі, утворюють не спори, а скупчення, що нагадують виноградне гроно. Найкраще розвиваються при температурі 37 °С.  Гинуть при температурі 120 °С. Джерелом забруднення харчових продуктів стафілококом найчастіше можуть бути люди, хворі на ангіну, катар верхніх дихальних шляхів, гнійничкові захворювання шкіри. Корови та кози, хворі на мастит, також можуть стати джерелом зараження продуктів.Харчові продукти після отруєння цим мікробом зовні не змінюються, тому це небезпечно. Організм  людини дуже чутливий до цього токсину і вже через 1-6 год. після отруєння проявляються ознаки захворювання—болі у шлунку, нудота.Найчастіше отруєння стафілококом відбувається під час вживання молока, кефіру, кондитерських виробів (особливо з кремом), сиру, бринзи, рибних і м'ясних кулінарних виробів. Щоб запобігти цьому отруєнню, слід дотримуватися правил зберігання цих продуктів, а осіб, які мають доступ до харчових продуктів, за наявності гнійничкових захворювань та ангіни — до роботи не допускати.Готову їжу можна зберігати не більше визначеного терміну при температурі 2 - 6 °С або в гарячому вигляді—не нижче 65 °С. Молоко слід обов'язково кип'ятити, простоквашу-самоквас використовувати лише для приготування тіста, непастеризований сир — для страв, які піддаються термічній обробці. Працівникам сфери масового харчування слід бути обережними з кондитерськими виробами. Зберігати вироби з масляним кремом при температурі 2-6 °С не більше 36 годин, зі заварним кремом — не більше 6 годин. У літній період кондитерські вироби зі заварним кремом бажано не готувати.

 

До харчових токсикоінфекцій належать отруєння, викликані бактеріями з групи сальмонел, кишечної палички, палички протея.Отруєння сальмонелами найчастіше виникає під час вживання зараженого м'яса, яєць та продуктів їх переробки. Вони не здатні утворювати спор, рухомі, найкраща температура для їх розвитку —37 °С. При температурі більшій від 80 °С—гинуть. Соляні розчини затримують розвиток цих мікроорганізмів.Джерелом розповсюдження сальмонел може бути велика рогата худоба, свині, коні, домашні птахи та різні гризуни. Небезпечними для людей є тварини-бактеріоносії.М'ясо може забруднюватися сальмонелами як за життя тварин, так і після їх забою. У хворих тварин можливе проникнення мікробів із кишечника у тканини. Молоко може інфікуватися ще у вимені тварини. Але зараження цих продуктів можливе і через дотик рук, одяг працівників, які безпосередньо стикаються з цими тваринами, через інвентар. М'ясо може забруднюватися у процесі забою, через контакт з тушами інфікованих тварин, через мух, гризунів. Яйця (особливо водоплавної птиці) також можуть бути інфіковані цим мікробом, їх можна використовувати лише для приготування продуктів, які піддаються високій термічній обробці. До продажу вони не допускаються. Риба, виловлена зі забруднених водойм, також нерідко може бути забрудненою сальмонелами.Дуже сприятливим середовищем для розвитку цих мікробів є паштети, м'ясні або рибні фарші, ліверні та кров'яні ковбаси. Однак правильна термічна обробка продуктів може забезпечити їх очищення від сальмонел, ці мікроорганізми стійкі до висушування, тому довго можуть залишатися на предметах вжитку.Щоб запобігти поширенню сальмонелозу, слід чітко дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог під час приготування їжі, дотримуватися температурного режиму при зберіганні продуктів (особливо швидкопсувних). Одними з основних заходів попередження такого отруєння є своєчасне проходження працівниками сфери харчування медичних оглядів на сальмонелоносійність.Крім цього, важливо дотримуватися маркування розробник дощок, ретельно мити столовий посуд, кухонний інвентар. При прийманні м'яса слід перевіряти наявність тавра, яке б свідчило про проходження ветеринарно-санітарного контролю. Під час приготування м'яса його потрібно добре проварювати та просмажувати, особливо вироби із фаршу. Яйця водоплавної птиці можна використовувати лише в хлібопекарській промисловості. Курячі яйця перед використанням слід обов'язково мити, молоко—кип'ятити, простоквашу-самоквас використовувати лише для тіста, непастерлзований сир — для страв, які піддаються тепловій обробці. Холодні страви слід оберігати від забруднення руками під час приготування, заправлені салати та вінегрети зберігати не більше однієї години. Всю готову їжу потрібно зберігати при температурі 2 - 6°С і не більше визначених термінів, а гарячому вигляді — не нижче 65°С. їжу, яка довго зберігається, необхідно піддавати повторній тепловій обробці.

 

Перша допомога при харчовому отруєнні (у дітей). Дітям старшого віку, якщо вони в свідомості і контактні, потрібно викликати блювоту, для цього дати їм випити кілька склянок теплої кип'яченої води, повторити процедуру 3-4 рази, а в останній раз дати 5 таблеток активованого вугілля або розчин(наприклад, розчин Регідрон (1 пакет на 1 л води) . Якщо дитина не може сама викликати блювотний рефлекс, допоможіть йому: поворушіть ручкою ложки або шпателем корінь язика. УВАГА! У дітей молодшого віку блювоту викликати не можна! Якщо у них збережено акт ковтання, то для зменшення концентрації токсичної речовини в організмі потрібно дати випити воду з розчиненими трьома пігулками активованого вугілля.Також допомагає ( розчин Регідрон (1 пакет на 1 л води).  Дитину потрібно укласти в ліжко, заспокоїти. Голову повернути набік, щоб хворий не захлинувся блювотними масами. Якщо блювота була, необхідно пальцем, загорнутим пелюшкою, очисти рот. УВАГА! Якщо отруїлася дитина, необхідно викликати "Швидку допомогу".

 

Зверніть увагу, чим могла отруїтися дитина і залиште цю речовину до приїзду лікаря, покажіть йому, можливо, знадобиться лабораторне дослідження з метою вивчення виду отрути.

 

 

Відправляючи малюка в дитячий садок, батьки турбуються про все: щоб дитина була охайно вдягнена, щоб їй було цікаво в групі, на прогулянці, щоб вона відпочивала у тиху годину... Але найголовніше питання - як малюк буде харчуватися.

 

У дитячих садках зазвичай складається одне загальне меню для дітей у віці від 1 до 3 років і для дітей у віці від 3 до 7 років. Кожна дитяча установа, по нормах Інституту харчування, повинна мати два сезонних меню: зимово-весняне та літньо-осіннє. Складаючи меню, як правило, на два тижні вперед, працівники кухні в дитячому садку враховують:

 

1. Добовий набір продуктів для кожної вікової групи.

 

2. Обсяг порцій.

 

3. Час приготування страв.

 

4. Норми взаємозамінності продуктів при приготуванні страв.

 

5. Норми втрат при холодній і тепловій обробці.

 

6. Дані про хімічний склад продуктів і страв.

 

Розробкою меню в дитячому садку займається цілий склад фахівців. При складанні денного раціону в першу чергу потрібно подбати про наявність у ньому головного будівельного матеріалу - білка. Джерела білка тваринного походження - м'ясо, риба, яйця, молоко і молочні продукти. З рослинних продуктів багаті на білок бобові, деякі крупи (гречана, вівсяна, пшоняна) і хліб.

 

Більшу частину жирів у добовому раціоні дитини повинні представляти жири тваринного походження. Вони містяться у вершковому маслі, вершках, сметані. Загальна кількість рослинних жирів (кукурудзяне, соняшникове, оливкове масло) становить не менше 15-20% від загальної кількості жиру в добовому меню дитини.

 

Рафіновані джерела вуглеводів - цукор, варення, мед, кондитерські вироби - не дуже корисні для дитини. Основну частину добової потреби дитини у вуглеводах потрібно задовольняти за рахунок крупи, хліба, макаронних виробів, і, найголовніше, овочів і фруктів. Останні містять ще й важливі для дитячого організму вітаміни, мінеральні солі, мікроелементи. Крім того, в овочах і фруктах є пектини, харчові волокна, клітковина, які благотворно впливають на процеси травлення. Масла й ароматичні речовини багатьох фруктів виділяють шлунковий сік і підсилюють апетит. Вони корисні дітям ослабленим, хворобливим, зі зниженим апетитом. Необхідно також включати в меню свіжу зелень петрушки, кропу, селери, кинзи, а також лук і часник.

 

Деякі продукти дитина може вживати щодня - це молоко, масло, хліб, цукор, овочі і фрукти, у меншому ступені - м'ясо. Яйце можна давати через день, творіг - через два дні по 100-150 гр, рибу один раз на тиждень по 150-170 гр. Один раз у тиждень припустимо зробити вегетаріанський або рибний суп.

 

У меню на щодня не повинні повторюватися блюда, подібні за складом. Наприклад, якщо в обід на перше готується суп із крупою або вермішеллю, то на гарнір варто приготувати овочі, а не кашу або макарони. Дітям з поганим апетитом прийом їжі краще починати із салату із сирих овочів або кислих фруктів, які стимулюють вироблення шлункового соку й підвищують апетит. Овочеві салати дають у невеликих кількостях, але регулярно, щоб виробити в дитини звичку вживати свіжі овочі.

 

Як пояснюють працівники, дуже важливо правильно розподілити продукти протягом доби. Адже їжа, багата на жири та білки, довше затримується в шлунку, і для її розщеплення потрібна більша кількість травних соків. Тому страви з м'яса, риби, яєць дають у першій половині дня. До складу вечері включають молочно-рослинні страви. Розроблене меню варто попередньо випробувати в роботі протягом двох тижнів. За цей час можна внести до нього зміни.

 

Ще однією неодмінною умовою при складанні меню є облік вимог санепідслужби відносно заборонених продуктів і страв, використання яких може бути причиною виникнення в колективі шлунково-кишкових захворювань, інфекцій або харчових отруєнь. Крім того, особлива увага звертається на стан здоров'я персоналу, що працює на кухні в дитячому садку. Процес прийому їжі не може бути повноцінним без відповідної обстановки. При неправильному підході до процесу годування, особливо, коли дитину змушують їсти насильно або годують із розвагами, угодами в неї виникає негативний рефлекс на будь-яку їжу.

 

За кожною дитиною в садку закріплене постійне місце за столом, а вихователі повинні піклуватися про те, щоб їй було зручно сидіти й користуватися столовими предметами. Кожній віковій групі дітей відповідають свої меблі. Вимоги до посуду: стійкість, зручність і відповідність обсягам порцій.

 

 

Профілактика захворювань при відвідуванні дитячого садка

Коли настає час віддавати дитину в дитсадок, у батьків виникає тривожне запитання – як оберегти свого малюка від величезної кількості інфекцій?

Існують основні поради, на які слід звернути увагу в першу чергу.

  1. Ви краще за всіх знаєте особливості організму вашої дитини, отже – саме вам варто оцінити рівень її витривалості, імунітету. Якщо він явно ослаблений, то небажано поспішати віддавати дитину в дитсадок. Нехай якомога довше загартовується вдома – коли тепло, виїжджайте на природу, ходіть босоніж, купайтеся тощо.
  2. Добре, якщо є можливість спілкування з іншими дітьми – це теж свого роду загартовування, адаптація дитячого організму до іншого середовища.
  3. Краще вести дитину в дитячий садок наприкінці літа, коли ще немає перепадів температури, сльоти і є багато вітамінів.
  4. Попервах відвідування садка можна скоротити до півдня – це дозволить дитині звикнути до нового оточення.
  5. Привчіть дитину обов’язково мити руки після прогулянки, ігор і перед тем, як сісти їсти.
  6. Переконайтеся, що в садку дотримуються санітарно-гігієнічні норми.
  7. Частіше періть одяг, у якому дитина ходить у садочок.
  8. Не забувайте про періодичне відвідування лікаря, що дозволить стежити за станом здоров’я малюка.

 

 

 

         ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО ДІАГНОСТИКИ ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ

Шановні батьки ! Дуже важливо уважно стежити за  поставою вашої дитини, щоб завчасно попередити будь - які відхилення. Порушення постави ви можете визначити самостійно в домашніх умовах , оглянувши дитину в декількох позиціях.

 

Позиція № 1. Дитина стоїть прямо з опущеними руками вздовж тулуба спиною до вас. Ознаки здорової постави:

 

-         плечі дитини – на одному рівні;

-         кути лопаток – симетричні;

-         лінії овалів тіла ( шиї , талії, грудної клітки) – симетричні;

-         тазові кістки і сідничні складки – на одному рівні;

-         хребет рівний.

 

Позиція №2. Дитина повільно нахиляє голову і поступово згинається, опускаючи руки до підлоги. Ознаки здорової постави :

 

-         симетрія тіла під час нахилів не порушується;

-         ділянки спини з посиленою або ослабленою мускулатурою – відсутні;

-         відрізки між виступами хребта – однакові;

-         викривлення хребта вліво чи вправо – відсутні.

 

Позиція №3. Дитина, стоячи рівно, повертається  до вас лівим , потім правим боком. Ознаки здорової постави :

 

-         всі частини тіла з обох боків  - симетричні ;

-         сутулість або деформація грудної клітки – відсутні.

 

Позиція №4. Дитина лежить на рівній поверхні ( підлога , ліжко) з витягнутими вздовж тіла руками. Ознаки здорової постави:

 

-         розміри правої і лівої стопи – однакові;

-         довжина ніг за співвідношенням притиснутих правої і лівої п’ят – однакова.

 

Якщо під час огляду дитини ви не помітили жодних викривлень хребта , асиметрії тіла і кінцівок, ознак плоскостопості , це вказує на здорову поставу вашої дитини. Якщо ви виявили порушення симетрії тіла , викривлення хребта, плоскостопість, необхідно проконсультуватися у лікаря – ортопеда для визначення причин порушення постави і розроблення комплексу індивідуальних лікувальних та реабілітаційних заходів. До консультації з лікарем дитину необхідно звільнити від фізичних навантажень.

 

Лікування порушень постави має бути індивідуальним і, зазвичай, є тривалим  - від 2-3 місяців до кількох років.

 

З метою профілактики порушень постави бажано проводити огляд вашої дитини щомісяця.

 

Загартування дітей – запорука здоров’я

Впродовж життя організм людини пристосовується до зміни навколишнього середовища постійно змінюючись та загартовуючись. Тренування організму лежить в основі адаптації.

 

Методи загартовування відомі з давніх часів. Перші відомості дійшли до нас з індійського епосу Рігведа (1500 р. до н.е.), надалі про користь загартовування говорив відомий лікар Гіппократ. Загартовування підвищує стійкість організму до несприятливих впливів холоду, спеки, пониженого атмосферного тиску, сонячної радіації. Людина стає виносливішою, стійкішою до зовнішніх подразників, менше хворіє. Загартовування – запорука здоров’я та якості життя - це система тренування, спрямована на пристосування організму до добових, сезонних, періодичних або раптових змін температури, освітлення, магнітного і електричного полів Землі. Заняття фізичними вправами, як правило, супроводжуються супутніми діями природних факторів - повітря, води і сонця, які є головними засобами загартовування організму. Однак це не єдиний механізм підвищення стійкості організму до перепадів температури. Переважний розвиток тих чи інших фізичних якостей веде до зміни реактивності системи терморегуляції. Якщо розвиток швидкісно-силових якостей практично не проявляється ефектом загартовування, то удосконалення загальної витривалості, в основі якої лежать аеробні механізми енергоутворення, є прямим шляхом до підвищення опірності організму.

Дитячий організм необхідно почати загартовувати ще змалечку. Для цього не треба чекати конкретного віку, або сприятливих умов. Треба просто почати. Єдиною пересторогою, яка може змусити вас ненадовго відкласти процес загартовування дитини – це нездужання малюка.

Якщо дитина почуває себе не дуже добре, не варто перевантажувати організм ще й стресами, на кшталт загартовування. Нехай організм спочатку переможе застуду, а вже потім можна переходити до створення додаткового захисту. 

Основні принципи та методи загартовування дитячого організму

Коли починати загартовувати малюка?

В принципі, загартовувати можна починати вже з перших днів життя малюка. Це не означає, що дитину треба кидати в ополонку взимку. Треба підібрати правильний та оптимальний метод, який буде приносити лише користь дитині. Метод загартовування і його інтенсивність залежить від віку. Головне пам’ятати правило: чим менша дитина, тим м’якшою мусить бути процедура. Поступово треба збільшувати інтенсивність сили діючого фактора. Загартовування так і працює – організм поступово звикає до дії подразників і з часом вносяться корективи щодо навантаження.

Як загартовувати?

1.Враховуйте самопочуття малюка до і після процедури загартовування.

2.Головне, проводити цей процес в ігровій формі, щоб малюку подобалось.

3.Тоді він буде отримувати задоволення в процесі загартовування і вам не доведеться примушувати його.

4.Комбінуйте різні методи загартовування, тоді це дасть більший результат.

5.Розпочинати процес загартовування можна не залежно від пори року.

Основні методи загартовування:

Повітряні ванни

Вік: з народження. Цей метод можна починати одразу після народження і полягає він в поступовій зміні температури в приміщенні. Час отримання повітряних ванн залежить від самопочуття малюка та його віку

Для новонародженого буде достатньо просто залишити його на декілька хвилин під час зміни підгузка. Для одномісячного і більше малюка час отримання повітряних ванн можна збільшувати, додаючи зарядку та розминку. Розпочинати цю процедуру варто з 1-2 хвилин. Кожні 5 днів збільшувати час на 2 хвилини. До 6 місяців час прийняття повітряних ванн може доходити до 15 хвилин. Після 6 місяців – 30 хвилин. Максимальний час повітряних ванн для дітей 2-3 років – 30-40 хвилин. Оптимальна температура для повітряних ванн в залежності від віку: до місяця - 23ºС; від 1 до 3 місяців - 21ºС; від 3 місяців до 1 року- 20 ºС; більше 1 року - 18ºС.

Коли у вашому домі є новонароджена дитина, приготуйтесь провітрювати приміщення до 5 разів в день по 10-15 хвилин взимку, а влітку тримати кватирки майже завжди відкритими. Маленьким дітям треба в 2,5 рази більше кисню, ніж дорослому, крім того, це зменшуватиме температуру в кімнаті на 1-2 градуси. Зменшувати температуру можна і за допомогою кондиціонеру, але він не заміняє провітрювання. Це важливо пам'ятати

Прогулянки

Вік: з народження.

Прогулянки на свіжому повітрі є дуже важливими для малюка і є одним з ключових способів загартовування.

Влітку новонароджених можна виносити на прогулянку майже одразу після народження. Спочатку варто обмежитись 20-40 хвилин, але дуже швидко час можна збільшувати до 6-8 годин в день. Взимку головне не переохолодити дитину. Взимку прогулянки слід розпочати з 5-7 хвилин і поступово дійти до 1,5-2 години два рази в день.

Допустимий температурний режим взимку для прогулянок:

До 3 місяців - -10ºС;

старше 3 місяців - -12ºС;

старше 6 місяців - -15ºС;

старше 1,5 року – можна гуляти мінімум 2 рази по 2,5-3 години при - 16º С.

Одягати малюка слід по погоді, але так, щоб йому було комфортно. В більшості випадків треба орієнтуватись на себе, одягаючи малюка трішки тепліше, ніж себе. Влітку одяг має оберігати дитину від перегрівання, а взимку–від переохолодження. Запам’ятайте – нежить не є причиною відкласти прогулянку. Достатньо лише дитині прочистити ніс.

Сонячні ванни

Вік: з народження.

Сонячні промені дуже сприятливо впливають на імунну систему дитини. Тому не зволікайте, якщо на вулиці сонячно, одразу одягайте малюка і йдіть з ним на прогулянку. Але варто пам’ятати, що не можна гуляти з дитиною до року під відкритим сонцем. Обов’язково одягніть на дитину головний убір, або прогуляйтесь парком, де багато дерев. Свою дозу корисного ультрафіолету він отримає без додаткового перегрівання організму. Але це, в основному, стосується літнього періоду. В інші пори року, коли сонце не сильно пече, кількість сонячних ванн і їх тривалість можна збільшувати. За літо кількість сонячних ванн має досягати близько 30 разів. Але якщо температура на вулиці досягає 30 градусів, сонячні ванни приймати не можна. Після кожної сонячної ванни треба проводити водну процедуру і обов’язково витирати малюка - краплі води, що залишаються на тілі сприяють перегріванню організму.

Ходьба босоніж

Вік: як тільки почне ходити.

Як тільки малюк навчився ходити самостійно, можна розпочинати загартовування цим методом. Спочатку, нехай дитина походить по підлозі вдома в легеньких шкарпетках. Поступово можна дозволяти йому ходити босоніж. Влітку дайте дитині походити босими ногами по камінчиках та травичці десь на природі. Починати варто від 30 хвилин в день, поступово збільшуючи час загартовування. Після цього, розітріть ступні дитини до легкого почервоніння. Це покращить кровообіг. Це не лише загартовує організм, а й застраховує від плоскостопості та деформації ноги.

Водні процедури

Вік: з народження.

Водні процедури значно краще і швидше впливають на загартовування організму дитини. Треба привчати до них дитину поступово, щоб не викликати у неї спротив до води та купання в цілому.

Ванна. Малюкам варто розпочинати зі щоденного купання при температурі 36º С впродовж 5 хвилин. Після завершення купання облийте дитину водою на 2 градуси менше, ніж була при купанні. З трьох років можна починати вводити контрастний душ – при купанні в теплій воді 10-15 секунд постояти під холодним душем.

Обтирання. Змочуємо губку в теплій воді (37 градусів) і, трішки відтиснувши воду, обтираємо нею дитину, починаючи з ручок та ніжок. Обтираємо впродовж 2 хвилин, після чого ретельно витираємо.

Холодна пляма. При завершенні купання, в теплу воду доливається небагато холодної води, куди знову занурюється малюк.

Можна повторити процедуру декілька разів

Контрастне обливання ніжок. Для цього методу знадобляться дві посудини. Одна з теплою водою 37 °С, інша – на кілька градусів холодніша. Спочатку ставимо ніжку в посудину з теплою водою на хвилину, а потім на 15 секунд в посудину з прохолоднішою водою.

Ця процедура підходить для дітей від 6 місяців до року.

Загальне обливання. Після того, як викупали малюка, обливаємо спочатку ніжки, а потім і все тіло дитини водою на кілька градусів холоднішою. Цю процедуру треба робити дуже швидко, щоб малюк не встиг розкапризуватись. Після цього ретельно витерти дитину.

(Для дітей від 3 місяців до 2-3 років.)

Купання на відкритому просторі. Купання в річках, озерах варто розпочинати, коли дитині виповниться 1,5-2 роки. Спочатку 1-2 рази окуніться з дитиною, після чого ретельно витріть рушником. Коли дитина звикне до цієї процедури, кількість часу, проведеного у воді, можна збільшувати. Але важливо слідкувати за тим, щоб дитина не перегрівалась та не переохолоджувалась у воді.

Система процедур, яка дозволяє посилити нечутливість організму до негативних впливів зовнішнього середовища і є загартовуванням.

Всі ці процедури дозволяють виробляти в організмі умовно-рефлекторні реакції терморегуляції. Нормальна терморегуляція не допускає переохолодження внутрішніх органів людини, зберігаючи для них прийнятну температуру.

Загроза перегріву або переохолодження органів тіла стає сигналом для судин організму. Ті в свою чергу починають працювати в залежності від температури: або розширюються, або звужуються. Наслідком такої роботи є або збільшення, або стримування тепловіддачі. Якщо процедури загартовування проводити на постійній основі, то в організмі міняється швидкість реакції системи терморегуляції. Тому сильні перепади температури навколишнього середовища вже не зможуть принести загартованому організму значної шкоди. Це стосується і фізичного стану організму і психологічного. Спостерігається помітне підвищення працездатності, зниження емоційної напруги. Гарний настрій стає постійним супутником загартовування.

Починати загартовування слід з візиту до лікаря.

Консультації фахівця і контроль з боку лікаря необхідні. Адже тільки лікар зможе виявити можливі відхилення в організмі дитини і надасть рекомендацію як від етапу підготовки приступати до етапу загартовування. Розпочинати процедури загартовування краще з самого дитинства. У цьому випадку система терморегуляції буде формуватися одночасно з формуванням дитячого організму. Відповідно і механізми імунобіологічного захисту будуть розвиватися гармонійно.

Основними правилами загартовування повинні стати принципи комплексності та послідовності.